Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "«Павуки у банці» викрили рашен-бізнес друга зепрідента. Криваві алмази Міндіча як дзеркало зе-влади". Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=ligwMbfWdd8===Це в нас триває війна, на нас шиплять, що не на часі. А в зе-влади зовсім інші войнушки та пріоритети. Й вороги для них теж не в москві. Там якраз успішний бізнес. Головний ворог, звісно, для влади – це Порошенко й нечисленна, але дошкульна опозиція. Але й навіть про них ці персонажі з мого ще студентського підручника «Зоологія безхребетних» забувають, коли доходять до своїх внутрішніх конфліктів. Там багато всього намішалося. І бізнес-інтереси, коли противники звинувачують один одного в рашистських партнерах і лобізмі. Й переважно обоє цілком праві. І превентивні залякування, мовляв, я маю чим відповісти! А також і звичне бандитське зведення порахунків. Ну, й коли вже стане зовсім непереливки, то злити інформацію про своїх братків-партнерів по владній мафії та побігти здаватися в американське посольство, звідки вже не один затятий топ-корупціонер вийшов з німбом борця з корупцією. Згадайте хоча б Кубракова чи Наєма. Не беруся судити, який з цих мотивів став вирішальним для першого віце-прем’єра Федорова цифрового, але мовчати на деякі атаки проти себе він не став. Перед тим були два наїзди із цілком реальними звинуваченнями, за які мали б ухопитися слідчі принаймні трьох-чотирьох спецслужб і правоохоронних органів, але якось у летаргічний сон занурилися… Те, що буде відповідь, сумніватися не доводилося. І під неї вже був заготований ще за теплої літньої погоди матеріал. У Федорова є свій підопічний депутат з іміджем майже опозиціонера Желєзняк. Саме він і озвучує інсайди від свого урядового боса. Цього разу відповідь мала бути пропорційна атакам. І вона прозвучала дуже оперативно. Бо ж заготована була вже давно – зайвий доказ, що не нардеп, а віце-прем’єр реальний автор цього викриття й тільки він вирішував, коли його оприлюднити.Прозвучали жорсткі й аргументовані атаки на особу особливо наближену до першого тіла країни – Тимура Міндіча. Для мого циклу, де вже третій вечір розбираю оті «бої бульдогів під килимом» у зе-владі, значення мав сам факт цих войнушок і поступового розколу владного моноліту. Але матеріал про Міндіча виявився настільки вбивчим, що його залишити на задньому плані було б нелогічно. Бо це вже реально дика зрада. І дуже хороший аргумент для Трампа нарешті зробити те, про що він поки лише натякав – доукомплектувати економічні санкції проти москви індивідуальними санкціями проти декого в Києві. От про всі ці інтриги при зеленому дворі й те, як ці мерзотники, заколисані нашими пазітівнєнькими й усякими свідками «вічно лєгітімного», вже остаточно страх втратили, сьогоднішній сюжет. Це один з тих випадків, коли чітко розумієш зміст слів: «дно дна» і «знизу постукали».