Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі: "У зе-менеджерів своя війна – влада дешевих інтриг, підстав та ворожнечі. Усе, крім потреб України…" Запрошую:https://www.youtube.com/watch?v=K1h5VnLLCIs===Це своєрідне продовження вчорашньої теми. У попередньому випуску ми з вами розбиралися, як покійниця-монобільшість обирала нову віце-прем’єрку. І чому це цілковита профанація та дискредитація української владної системи. А ще про неоголошені коаліції та інші деталі нашого, на жаль, уже понад 6-річного позеленілого буття. Але сказавши «А» - наскільки це все було беззаконно, слід вимовити й «Б» - заради чого всі ці старання й інтрижки? Сьогодні про це. І нова віце-прем’єрка Тетяна Бережна у цій грі поки лише інструмент чи об’єкт чужої нечистої політики. Але для декого цей інструмент має дуже велике значення.Нинішня прем’єрка Свириденко колись доволі вправно «сплела лапті» своєму тодішньому формальному шефу Шмигалю (реальним босом для неї був і залишається лише завгосп усього Всесвіту). Тодішній прем’єр якось несподівано виявив, що вже зовсім не він керує урядом… Нині така загроза нависає вже над самою прем’єркою, яка не лише неформально, але й реально потіснила Шмигаля. У неї в уряді є такий собі каламутний тип із купою скелетів у шафі – перший віце-прем’єр Федоров. Його дуже любить наше Зе. Бо той і підлизати так уміє, як ніхто, і популярність якусь ще зберігає в ошалілого від такого життя населення, а ще він з мудрим виглядом розповідає про речі, в яких нічого сам не тямить – цілковито споріднена душа для нашого «найвеличнішого лідора». Тому й приліпили його до нової прем’єрки на другу позицію. І той безсоромно копає яму своїй шефині, як вона колись екс-прем’єру. Ніби ж і проблем нема – попросити Єрмака, «нехай з цим чортом розбереться». А не можна, бо Федоров є одним із тих 5-6 дефективних менеджерів, яким Зе віддав на поталу всю країну. І навіть два інші менеджери не особливо хочуть із цим фаворитиком заїдатися. Але чого не хочеться робити через безпосередні апаратні ігрища, можна провернути руками викривачів, ніби «неслухняних» детективів, чиїхось журналістів. Отак зараз і розкрутилася нова войнушка у владі, коли прем’єрка підкріплює себе додатковою заступницею, а паралельно її компаньйони викривають якийсь один відсоток зловживань цифрового Федорова. І цього вже досить для звільнення й слідства. Але ж то в країні, де править закон. Це не про нас… У нас, доки країна стікає кров’ю у віні реальній, владоможці мають власну війну: інтриг, амбіцій, компроматів. Там є все, нема лише інтересів України. І ще там нема отих своїх, за кого, якби не весь цей цинізм ситуації, можна було б хоч трошки повболівати. Ні, це той випадок, де на арені «зло б’ється зі злом». А ми, доки не перестанемо верзти нісенітниці про «лєгітімново» і «неначасі», залишимося лише пасивними спостерігачами…