Посилання на вечірній сюжет у мене на ютюб-каналі.: "Як легко знищити здобуту кров’ю репутацію та демонтувати цілу країну. Тільки пару штрихів виконання". От лише доки ютюб його опрацював, по одному пункту таки прийшла розв'язка. Щойно зробили крок назад - мінпропаганди таки довелося звільнити одіозного медведчуківця й афериста Сергія Бикова. Розголос пішов доволі швидко. Хоч щось доброго. Але він знову десь вирине, як не в міністерстві то десь в опі. Запрошую до перегляду:https://www.youtube.com/watch?v=iVx2EXVENSA===Цей сюжет не на якусь єдину цілісну тему. Тут трошки про те, чому ті, кому безвідповідальні виборці вручили країну, настільки свідомо її демонтують – отака брудно-зелена ліквідаційна комісія. Чи саме завдання стерти Україну з карти світу, як державу, яку вони й їхні родини завжди вважали історичним непорозумінням, є тут первинним, чи все ж в основі корупція, нажива й зловживання владою, а те що держава руйнується, програє у війні, втрачає репутацію, сприймається, як прийнятний побічний ефект?І як ілюстрації – кілька повідомлень, які виринули вчора й сьогодні. Якось на них більшість наших ЛСДшників не хочуть звертати увагу – ну, це ж не в Порошенка «соломинку в оці» вишукувати… А насправді, коли вдуматися, це все страшно дико. Прорашистського медведчуківського шахрая й пропагандиста ставлять керівником нового центру стратегічних комунікацій у нинішньому міністервстві пропаганди (про культуру специфічний міністр і приятель Єрмака й не задумувався). На що це спрямовано, як не на введення принципів інформаційної цензури й викривлення правди, як у мерзенному совку.Не так давно призначена міністром юстиції віце-прем’єр із євро- та євроатлантичної інтеграції, офіційно звинувачена в скоєнні важкого корупційного злочину особа сьогодні вимагає таки ухвалити закон, за яким до 10 років можна садити журналістів та викривачів, які розголосять дані з реєстрів, що підтверджують корупцію таких, як вона. Ще Кабмін вирішив отак узяти й підімнути під себе й під тотальний контроль сферу перекладацької діяльності. Але таке вже було – я добре пригадую СРСР і контроль КГБ.І на Радбезі ООН якийсь навіть не передбачений Конституцією завгосп відправляє виступати свою секретарку. Бо він так хоче. А посол і міністр мусять мовчати й погоджуватися, бо так захотів новий хазяїн життя… І за деякими даними ця асистентка ледь не сантехніка зеленої опи має намір посісти місце нашого постпреда в ООН. Досвід, вміння, репутація? Облиште. Нею ж начальство задоволене, а ще вона показала лояльність, обливаючи брудом тих, на кого хазяї пальцем вказували. Чому б дівчинку не віддячити гарною посадою. Он, сексологиню ж за якісь послуги нагородили посадою посла… Після такого вже не дивуєшся, що в нас московську ескортницю відправляють представляти країну в НАТО, телевізійного блазня будувати суспільні контакти в США, весільного тамаду відправляють в ОБСЄ… А кого в нас президентом обрали???У міжнародній політиці та й у житті країни ніщо не дається так важко й не втрачається так легко, як репутація. Через недружніх сусідів наша переважно мовчазна нація століттями мала несправедливо підіпсовану репутацію – чого нам тільки не приписували… Старання Ющенка та Порошенка її змінити дали свій ефект, але щоразу перекреслювалися вибором «мудрого наріду». Але раптом страшна трагедія і неймовірний героїзм усе різко змінили. Репутація України нарешті очистилася від несправедливої неправди. Комусь було дуже потрібно, щоб ми її знову так стрімко втрачали…