Карл Юнг. Цитати. Щоденники. Думки

Карл Юнг, читання, відновлення і найважливіша бібліотекаБолінгенська вежа була особистим місцем усамітнення Карла Юнга, де він розробляв ключові ідеї аналітичної психології та працював із символічним досвідом індивідуації.У 1930-х Боллінгенська вежа служила Карлу Юнгу притулком від міста, де він жив життям трудоголіка, по вісім-дев'ять годин на день приймаючи пацієнтів, постійно читаючи лекції та проводячи семінари. Писав він майже винятково під час канікул. І хоча Юнг мав безліч пацієнтів, які від нього залежали, він не соромився взяти вихідний. 〰️ «Я зрозумів, що людина, яка потребує відпочинку і продовжує працювати всупереч втомі, просто дурна», – заявляв він.Як з’явилась Болінгенська вежа?Карл Юнг отримав можливість побудувати свою вежу в Болінгені після смерті матері у 1922 році, коли використав частину спадку для придбання земельної ділянки на березі Цюрихського озера.Початково він збудував невелику двоповерхову кам’яну споруду як приватний простір усамітнення після смерті дружини його матері (тобто як символічний акт внутрішнього відокремлення і початку нового етапу життя).Розклад дня: У Боллінгені Юнг прокидався о 7:00, вітався зі сковорідками, каструлями та горщиками і «довго возився, готуючи сніданок з кави, хліба, олії, салямі та фруктів», розповідає біограф Рональд Хеймен. Дві години зранку він присвячував зосередженій роботі, а решту дня проводив малюючи, медитуючи у себе в кабінеті, довго гуляючи в горах, приймаючи відвідувачів і відповідаючи на величезну кількість листів, що надходили щодня. О другій чи о третій годині дня він пив чай, увечері із задоволенням готував велику вечерю, з аперитивом. О 10:00 вечора він лягав спати.Юнг свідомо будував вежу без електрики й сучасних зручностей, підкреслюючи її значення як архетипного «центру особистості» та місця індивідуації.Книги в БолінгеніУ вежі в Болінгені не було великої бібліотеки — Карл Юнг свідомо тримав там лише мінімальну кількість книг, щоб зосередитися на внутрішній роботі, а не на академічному читанні.У Болінгені не існувало повноцінної наукової бібліотеки в звичному сенсі.Юнг навмисно залишив цей простір максимально простим і «докнижковим», щоб дистанціюватися від ролі професора та інтелектуала.Основна його бібліотека містилася в будинку в Кюснахті, тоді як Болінген був місцем символічної роботи, різьблення по каменю, письма і роздумів.У своїй автобіографії він описував Болінген як простір, де жив «поза часом» і міг працювати з символами, каменем і внутрішнім досвідом без тиску соціальних ролей.Він мав там маленьку бібліотеку важливих книг, найважливіших А ось вам бібліотека, яка має так само багато прекрасних каналів, читаючи які ви зможете відновитись, як Карл Юнг в БолінгеніПосилання на теку Підписуйтесь на теку.Усамітнюйтесь тільки серед якісних каналів.P.S. На фото Карл Юнг читає в своїй вежі в Болінгені. В коментарях додам трохи більше фото з Болінгену, якщо вам цікаво. @BagnenkoText

При всій повазі, яку я маю до історії, мені все ж таки здається, що вглядання в минуле, повторне переживання патогенних спогадів – яким би потужним воно не було – не настільки ефективне для звільнення людини від мертвої хватки минулого, як побудова чогось нового.Зрозуміло, я цілком усвідомлюю, що не вдивляючись у минуле і без інтегрування значних спогадів, які були втрачені, не може бути створено щось нове. Але я вважаю марною тратою часу і помилковим забобоном вишукувати в минулому уявні причини захворювання, бо неврози, незалежно від обставин їх появи, визначаються і підтримуються неправильною установкою, що постійно зберігається, яку, після того як вона визначена, необхідно відкоригувати «зараз», а не в ранньому дитинстві. Недостатньо також просто усвідомити причини, оскільки лікування неврозу в процесі аналізу є моральною проблемою, а не магічним впливом прослуховування старих спогадів.Карл Густав Юнг(Поділіться з іншими. І підписуйтесь - тут багато думок Карла Юнга, що надихають)👇@CarlJungWriting

– Докторе Юнг, щоб уточнити ще більше: ви стверджуєте, що у всіх суспільствах існують символи, які в певному сенсі спрямовують або визначають поведінку людини.Ви також кажете, що ці символи якимось чином стають уродженими, або – у лапках – «вростають» у людину.Юнг:– Вони не стають. Вони є.Вони присутні від початку.Зрозумійте, що ми народжуємося всередині шаблону, ми самі є шаблоном.Ми – структура, зумовлена ​​генами.- Тоді можна сказати, що архетип - це вищий порядок інстинктивного патерну, як у вашому ранньому прикладі про те, як птах будує гніздо?Юнг:– Це біологічний порядок нашого психічного функціонування, як і наше біологічне чи фізіологічне функціонування підпорядковується певному плану.Поведінка будь-якої птиці або комахи слідує певному патерну, і в нас те ж саме.Людина має певний патерн, який робить його саме людиною, і жодна людина не народжується без неї.Ми глибоко не усвідомлюємо цей факт лише тому, що живемо почуттями і поза собою. Але якщо людина змогла б поглянути всередину, вона б знайшла цей порядок у собі.– Ви часто вживаєте поняття аніму та анімусу. Чи могли б ви пояснити ці терміни докладніше?Юнг:- Це трохи складно, знаєте.Аніма – це архетипова форма, що виражає той факт, що чоловік має невелику частку жіночих генів – і це не зникає.Це завжди є в ньому і діє в ньому як жіночий початок. Тому ще в XVI столітті гуманісти говорили, що чоловік має anima: кожен чоловік носить у собі свою жінку, - говорили вони. Тож це зовсім не сучасне відкриття.Те саме і з анімусом: це чоловічий образ у душі жінки, який іноді цілком усвідомлений, а іноді й ні.Це особливо добре обґрунтовані архетипи – ці двоє.Вони винятково чітко окреслені.І саме тут можна буквально «помацати» основу архетипу.Карл Густав Юнг(Поділіться з іншими. І підписуйтесь - тут багато думок Карла Юнга, що надихають)👇@CarlJungWriting

Мабуть, найбільш вагомий внесок Юнга – його ідея індивідуації, яка є проектом довжиною в життя, покликаний призвести до більшої цілісності. В індивідуації і відкривається наше покликання стати такими, якими бачили нас боги, а не батьки, або плем'я, або особливо Его, яке так легко налякати або спокусити. Поважаючи таємницю, яку є життям іншої людини, індивідуація все ж таки закликає кожного з нас звернутися до своєї особистої загадки і прийняти велику відповідальність за те, хто ми є в цій подорожі під назвою життя. Ідею індивідуації нерідко беруть за потурання своїм бажанням чи просто індивідуалізм. Однак індивідуація найчастіше просить саме відмови Его від своєї програми безпеки та емоційної невразливості заради смиренного служіння намірам душі. І це – повна протилежність егоїзму. Швидше, це служіння Его якомусь вищому порядку, який виявляє себе через Самість.Джеймс Холліс, юнгіанський аналітик.(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)