👆– Кілька разів виникали критичні ситуації, коли ворожа піхота застрибувала в наші траншеї. Але її щоразу знищували. Дуже допомагала єгоза й плутанка перед переднім краєм, вона затримувала штурмовиків і давала час нашим дронщикам і кулеметникам.Звичайно, були поранені й з нашого боку, і загиблі теж. Усіх їх вдалося евакуювати.– У мене хороші водії. Якщо в бійця важке поранення, ми включали всі засоби РЕБ, наводили стрілецьку зброю, і я просив водіїв виїхати. Вони залітали на позицію, за секунди забирали пораненого й виїжджали – жодного разу не відмовилися. В цьому смислі мені пощастило, бо буває по-різному… А взагалі я старався полегшити перебування бійців на бойових, наскільки це можливо. Слідкував, щоб кожен щодня мав можливість зв’язатися з рідними, це дуже допомагає. Коли в лютому на лінії фронту відбувалася верифікація Старлінків, наші термінали теж не працювали, деякі й тривалий час. То ми зв’язувалися з бійцями по рації й передавали звістку рідним по телефону. Я знаю по собі, наскільки це важливо, – щодня намагаюся спілкуватися з донькою, а якщо не виходить, вона шле мені голосові повідомлення. Це допомагає триматися. Плюс хороші командири, а в мене вони дуже хороші й адекватні. І я намагаюся бути таким самим для своїх бійців. Показово, що в роті Олексія немає жодного кадрового військового (котрий навчався в спеціалізованих військових навчальних закладах). Усі колишні цивільні, дехто підписав контракт, уже будучи в ЗСУ, як і сам Ботанік. Однак ця «цивільно-штурмова» рота, відколи воює на Оріхівському напрямку, відбила всі російські штурми, не дала просунутися ворогу ні на метр, зберегла всі позиції, хоча часом тут було дуже гаряче. – Я усвідомлюю, якою ціною це дається. І головна причина неприродньо довгих бойових виходів теж відома – відсутність людей. У моїй роті некомплект (як і у всіх інших), а з тих, що є, приблизно половина – категорія 50+, вони постійно хворіють і лікуються. Немає людей – немає й нормальних ротацій. Ще одна причина – небезпечна логістика, але це другорядне. Бо якби були люди, безпечний час для заміни принаймні раз на місяць можна знайти. Взагалі, ідеально було б, якби піхотинець місяць перебував на бойових, а місяць відновлювався у фронтовому селі. Але за теперішніх умов це абсолютно нереально через нестачу людей…Після бойового виходу Олексій отримав відпустку. Дома він привітав доньку з 10-річчям, подарував велосипед і навчив на ньому кататися. А далі знову повернувся в підрозділ.– Своє головне призначення як командира бачу в тому, щоб мінімізувати втрати особового складу, в ідеалі – щоб їх зовсім не було, – каже Ботанік. – Але на війні і в піхоті це, на жаль, неможливо. Якщо ж говорити про особисту мотивацію, то я не хочу, щоб мої рідні, моя донька бачили те, що бачу я – вибухи, прильоти КАБів, зруйновані села, смерті. Це заради чого я тут…Джерело - https://www.facebook.com/share/p/18FwbQv7Da/?mibextid=wwXIfr