Допис у двох частинах. Частина друга. Перша частина у попередньому дописі. Того ж року один із найяскравіших мислителів ХХ століття написав статтю «Кінець», у якій заявив: «…Без ідеї, проти ідеї, проти всього вищого, кращого, порядного, проти свободи, правди й права. При цьому неймовірне тріумфування мас, які вірять, що вони справді цього хотіли, тоді як їх лише з божевільною хитрістю ошукали, у чому вони поки що не можуть зізнатися собі, — і впевнене знання критично мислячих людей, що все йде до жахливої загибелі. Я не стану сьогодні приховувати те, що я тоді знав: як швидко поширилися протверезіння, пригніченість, боязке сумнів, якою зухвалою фікцією дуже скоро стало… самоототожнення володарів із нацією…Апатія, фаталізм, безнадія — радше на них «тримається» режим, ніж на вірі та захваті. Усюди — приховане вичікування й перечікування, сповнене лихих передчуттів… Стан війни проти зовнішнього світу — з безнадійною ізоляцією, з воєнною автаркією, з навіяною народові божевільною вірою, що він стоїть за правду й проти брехні, що все хворе й нице у світі підступно об’єдналося проти країни, яка несе зцілення… Але будь-який стан війни, справжній чи фіктивний, згуртовує народ і уряд, призводить до вимушеного ототожнення нації з режимом. Національна катастрофа, яку режим ніс у собі від першого дня, настала… І тепер крах очевидний — небачене спустошення, безпрецедентне, всеосяжне, моральне, духовне, воєнне, економічне банкрутство…»Після падіння «третього рейху» Томас Манн не повернувся на батьківщину. «Я не уявляю, що мені робити серед людей, які кричали “Гайль”», — говорив він.У 1948 році французький соціолог П’єр Бурдьє (Pierre Bourdieu), проаналізувавши французьке літературне поле часів гітлерівської окупації, вивів закономірність, яку назвав «законом Жданова» — за іменем сталінського «чистильника літератури й філософії»: «Чим більшу вагу мали письменники у своєму середовищі, чим більше їх визнавали не публіка, а саме рівні їм колеги по перу, тим більше вони були схильні до опору. І навпаки — чим більше письменник схилявся до комерційного успіху на шкоду якості, тим більш схильним він був до співпраці з нацистами».Томас Манн, який народився 150 років тому, з усім своїм моральним та інтелектуальним авторитетом буквально ілюструє цей закон. Як і багато сучасних політичних емігрантів, що представляють «творчий цех».Підписатися на Книжкову жабу