остап кудлатий - зірка слему поет Галичини - він емо народ смакує його словом на слемі від агентів ОВО кудлаті сенси в тан пустились диван шувар і Чорновіл лягають на папір акрилом як рідні на різдвяний стіл фінал вже близько - і контора приймає ставки на цей слем поезія знов у фаворі Остап кудлатий - Емінем Вітаємо Остапа Кудлатого з перемогою у львівському півфіналі світового слему. Зичимо перемоги у київському фіналі та 66 гривень на пиво! Остап Кудлатий - поет, який показує постійне зростання. Постійні перемоги на літературних батлах та слемі. Якщо літературний слем - це Ліга Чемпіонів, то Кудлатий в ньому - «Реал» Мадрид. Хтось казав, що перемога на поетичних батлах - це чисто удача, бо ж оцінки ставлять глядачі й хто зна які там глядачі прийдуть на новий слем. Але Остап перемагає вже пʼятий раз. Можливо, шостий. Чи четвертий? Вже збилися з рахунку. Тож тут мова не про удачу або випадковість - тут мова про стабільно якісний рівень поезії Остапа. Ну і звісно ж, це є хороший урок для багатьох поетів та поеток - аудиторії не цікаві ваші душевні страждання за втраченим коханням, кров-любов, квіточки та філіжанка львівської кави на дощовому підвіконні - аудиторії цікаві розбиті дороги, старі дивани, культурна боротьба з російським колоніалізмом та одвічні архетипи героїв, що віддали все заради великих ідей. Вірші про каву теж можуть бути прекрасними та якісними, однак не всяка поезія пасує до літературного батлу. Ось до прикладу герметичні вірші про світло, темряву, смерть, скорботу та філософію Гайдеггера - це взагалі найвищий рівень, однак автори таких віршів у разі своєї участі в слемі-батлі просто не мають шансів на перемогу. Бо поезія - це метафізика буття, рефлексія «я» та «іншого», дух змагань, агон. Літературний слем - це той момент, коли на події домінує першочергово агональний дух змагань, тож інші сутності поезії - метафізика, рефлексія відходять в бік. От якщо це концептуальний перформенс - то тут балом правлять інші сутності поезії, метафізика і рефлексія. Дух змагань на таких подіях спить. Знаємо, деякі поетки та поети принципово не беруть участь в слемах. Це не робить їх гіршими чи кращими. Вони просто інші. Бо поет - як самурай, його Бог - це шлях, котрий не кожен «інший» зможе побачити, бо це шлях видимий лиш тоді, коли вода падає з трояндової пелюстки: Sub rosaвідкриється нам таїна таїннезнана істина істинщо світ - це колаж космічних руїна справжня вода - завжди пріснаа море - лишень солі букета небо - із хмар покриваловогонь що тріщить - то жару бенкетліси - то дерев є вокзали і справжні тварини - це ті, що не піймані а справжні комахи - літають, не жалятьа істинні ранки - оспівані півнями бо справжнє мистецтво - засічки кинжалом засічки кинжалом на скелях - поезіяі роздум про них - філософія бо справжні коханці не бувають тверезими а Божа любов - то істин є оргія а вітер подмухає між пелюсток і крапля впаде - sub rosa у кожного свій на потяг квитокі в кожного свій план барбаросса