Він організував у Бразилії бригаду анархістів, яка нападала на латифундії місцевих князьків-феодалів та визволяла робітників з рабських умов праці! Ось що буває, коли досліджувати історію української літератури. Вивчаючи поезію модернізму, ми натрапили на одне з перших українських угрупувань модерністів - «Молоду Музу». Іван Франко часто-густо ходив до них на читання і критикував молодих поетів за графоманію та віршомазання. Але для «молодомузівців» літератури була одним зі способів боротися із соціальною нерівністю. І один з цих письменників - Осип Шпитко зайшов у цій боротьбі дуже далеко…аж у Бразилію. Коли йому було 44 роки, а поети молоді до 55 років, він емігрував у Ріо-де-Жанейро. Побачивши там кричущу несправедливість, українець очолив бригаду анархістів та взявся до рішучих дій. 🟥Бразильські феодали не цуралися змушувати простих робітників до фактично рабської праці на кавових плантаціях, де ті працювали тільки за їжу. Плантації охоронялися озброєними солдатами з приватної охорони капіталістів і робітники не могли просто так утекти звідти. Але як то кажуть - клин клином вибивається. Осип Шпитко сформував бригаду анархістів, яка здійснювала раптові атаки на такі латифундії, обеззброювала або знищувала охорону і визволяла простих робітників. 🟥Український анархіст ідеально опанував португальську мову й крім визвольної трудової боротьби проповідував ідеї анархізму через літературу. Його прозу читала вся країна і вже на схилі років Осип Шпитко став класиком бразильської літератури. Його збірку оповідань «No tumulo da vida» досі вивчають у школах та університетах як зразкову літературу, що досліджує тематику соціальної боротьби. 🧨Ось так український анархіст і робітників визволяв і класиком Бразильської літератури став. 🏴Підписуйся на @artillinfo - журнал українських анархістів!