— Ви перевищили швидкість, Джуде Сміт, — відповів шериф.— Випишете мені штраф? Може, тоді я зможу піти до суду, щоб оскаржити його, — сказав Джуд, і це прозвучало майже так, ніби він пропонував щось непристойне.Я глянув на нього — він нахабно посміхався шерифові. А потім реально підморгнув. Боже мій, нас зараз кинуть за ґрати.Шериф виглядав одночасно розлюченим і збентеженим. — Просто… пригальмуйте.— Слухаюсь і підкоряюсь, містере міський поліціянте, — відповів Джуд.Шериф пирхнув і повернув документи Джуда через вікно, і я помітив, що Джуд спеціально зробив так, щоб їхні руки торкнулися.Шериф відсмикнув руку, виглядаючи розгубленим і злим як чорт, а потім розвернувся і попрямував до своєї машини.Джуд завів двигун і почав насвистувати, виїжджаючи на дорогу. На його обличчі був пустотливий вираз.— Джуде, клянуся, краще тобі не робити нічого тупого, щоб він нас зупинив. Знову, — сказав я.— Ой, так нецікаво, Ейдене. Він такий милий. І така хороша людина. І його так легко вивести з рівноваги. Одного дня я змушу його реально зірватися, і це буде так весело. — Джуд щасливо засміявся.Я просто вставився на нього. — У нас із тобою дуже різні визначення слова «весело».— О так, Ейдене. Це точно. Але в мене таке відчуття, що шериф може бути зацікавлений у моєму «весело» більше, ніж сам усвідомлює. “Як приборкати Пекельного Пса” Шенон Мей.