Їй так шкода. Шкода - це, блядь, чудово. Шкода - це ідеально. Шкода - це прекрасно. Будь ласка, Еверлі, шкодуй, блядь. Шкода, що увійшла в моє життя і дала надію вперше в моєму блядському житті, тільки щоб її відібрати. Я відчував, що мене бачать, я відчував, що можу дихати, а вона... ну, їй шкода. Так, блядь, шкода. Вона буде шкодувати, якщо думає, що я просто засуну хвоста між ніг і піду, вона помиляється. Я буду слідувати за нею до кінця цього світу і наступного. Я буду в тіні, спостерігаючи. Що? Вона сподівається продовжувати жити нормальним життям? Вона сподівається зустрічатися з кимось? Блядь, мій янгол не настільки дурна, чи не так? Звісно, ні. Вона має знати, що я вб’ю кожного з них. А якщо вона не знає, то дізнається, коли помітить, що ніхто з них не з’являється після першого побачення. Я спалю цей світ, рай і пекло заради неї. Але в той же час я спалю і її світ. В моєму коханні до неї немає нічого безкорисливого чи щедрого. Воно владне, темне і всепоглинаюче. І не зупинюся ні перед чим, щоб вона залишалася моєю і тільки моєю. "Блаженство" Д. Дж. Кріммер