- Зі, що сталося? - запитав я знову, цього разу серйозно. Якщо між ними сталося щось кепське, я мусив знати. Він вхопив свій хвіст і замахав його кінчиком перед моїм обличчям. - Мій хвіст стався. Мій хвіст на його члені стався, хоча я думав, що це твій член. - Він випустив хвіст, дозволивши йому метлятися позаду. - Звідки я мав знати, що тебе там немає, і що це член Його Світлості я дрочу? Ти коли-небудь прокидався з рукою на члені іншого мужика? - Ну, е-е, не зовсім. - Ось тобі кумедна історія. У мене ранковий стояк. Я там уже весь у процесі, розумієш, і він стогне... він, блядь, стогне... і я раптом прокидаюся. Остаточно прокидаюся. Я ніколи так сильно не прокидався. Ти нізащо не стогнеш отак - охуєнно глибоко й рикливо. Я прокинувся сильніше, ніж від п’яти доріжок коксу, бо це не твій член мій хвіст полірує. О ні, це член Модного Татуся, і я від нього просто заводжуся. Пиздець як заводжуся. Він такий: «Сильніше, демоне», і я наче й не проти, але водночас - що за херня взагалі коїться? Це як мати всі «очікування проти реальності». Не зрозумій мене неправильно, його член... - Зі склав пальці в жест «поцілунок шефа», виражаючи захват. - Але мені, блядь, треба якесь попередження. Мені треба підготуватися до члена Модного Татуся. Я не можу просто так дрочити вампірам без моральної підготовки. - Він сказав «індиго»? - «Індиго» було нашим стоп-словом. Ми ще жодного разу його не використовували, оскільки все це було для нас новим. - Ні. - Зі глибоко вдихнув. - Я сказав «індиго». Я! Секс-демон! Їбаний профі! Я здався. - Він втупився поглядом кудись крізь задню стіну бару. - Що зі мною відбувається? - Оу. А ви, е-е... казали щось один одному? - О так, ми базікали про всраті акції та облігації, поки мій хвіст його доводив. Ні, ми нічого не казали. Я психанув, він запитав, чи я в порядку... ніби йому, блядь, не начхати... і я пуфнув звідти нахрін, поки все не стало ще дивнішим. - Вибач. - Я поморщився. - Я думав, у вас усе буде добре. Мені не варто було йти. - Ти нам там потрібен, - заскиглив він. - Ти мені там потрібен. Коли ми тільки вдвох - це дивно. Ти - змазка, яка усе змащує, ти - кремова начинка в смачному пончику, ти - сир у макаронах із сиром. Без тебе нічого не працює. Без тебе це просто порожні макарони. Ти мене чуєш? Просто дивна, еротична, гаряча як пекло, всрата паста. Змазка, крем і сир - цікавий набір речей для порівняння. Я поклав руку йому на передпліччя і дав кілька митей, щоб він перевів подих. - Вибач, Зі. Він подивився на мою руку, а потім усміхнувся мені. - Усе нормально. Я просто був, блядь, ошелешений. Не люблю я такі сюрпризи. "Готель SOS: Розкіш, за яку варто померти" Адам Векс