- Тобі вже досить, Маленька Гадюко? Чи ми все ще голодні? - Її груди важко здіймаються, і я знаю - вона відчуває, що я шкірюся під цією маскою. Її погляд ковзнув по моїх грудях і затримався на члені, який я тримаю в руці, погладжуючи себе, поки вона веде війну, що точиться в її гарненькій голівці.- Блядь, я тебе ненавиджу, - пихнула вона. Я недооцінюю її. Справді, в біса, недооцінюю. Вона підтягнула коліна, розсунула ноги й використала руку, яку я звільнив, щоб провести вниз по своєму тілу, крізь ту щілину, і притисла пальці до клітора. Вона перекинула мою шахову фігуру і почала пестити себе сама. - І хто тепер голодний, мудило?Я... дідько, це я.Моє горло сіпнулося, і я спостерігав за нею: її очі були прикуті до моїх, а моя увага металася від її пальців назад до її обличчя, ніби я не міг вирішити, що саме поглинути першим. - Мило, крихітко... що ще в тебе є? - Грай зі мною, Гадюко. Вона засунула два татуйовані пальці в свою кицьку і навіть не подумала діяти повільно. Мій член настільки, в біса, твердий, аж болить. Кожен вологий звук її плоті змушував мене хотіти залити її спермою - і тут вона закинула голову назад, стогнучи. Я скинув розстебнутий комбінезон зі своїх плечей, і вона підвела голову, витягла пальці й сіла. Вона спробувала піднести їх до свого роззявленого рота, але я перехопив її зап’ястя, зупиняючи.- У чому справа, ірландцю? Не те, про що ти просив? "Сім могил" H.B. Elliott