- На моєму ліжку лежить непритомний, надзвичайно п'яний демон, Адаме. Я намагався прочитати вираз обличчя Рейнарда, але, дивлячись на його профіль, коли він пильно дивився на Зі, було дуже важко зрозуміти, чи він стурбований, здивований, відчуває огиду чи нудьгує. - Так, але він купив тобі жабу, тож не все так погано. - Він також порівняв мене з жабою. - Вираз обличчя Рейнарда... пом'якшав? - Хіба подарунок не є найважливішим? - Зачекай, хіба вампіри не дарували один одному трупи? - Я маю на увазі, це не труп, тому я розумію, чому ти можеш... - Чи була б мертва жаба кращим подарунком? Я зніяковів під вагою його стоїчного мовчання. - Але він виглядає мило, правда? - Особливо в своїй футболці «Не дивись на мій член» і обіймаючи пляшку віскі. - Він у моєму ліжку. - Він більше на ньому, ніж у ньому? - Це допомогло? Рейнард видав м'яке гуркотіння - найтривожніший звук, який я коли-небудь чув від нього. Я дивився, і звук став глибшим. - Це тепер моє життя? - Він схлипував, або задихався, а може, сміявся? М'які, глибокі гучні звуки виходили з нього, наче розплавлений шоколад. Безумовно, це був сміх. Вау. Гаразд. Я розсміявся. - У моєму ліжку демон, Адаме! - Він сміявся ще сильніше, а потім вхопився за ліжко, щоб утриматися. - Я більше не знаю, хто я і яке моє призначення, але я знаю, що в моєму ліжку інкуб! Я хихикнув. - Досить божевільно, еге ж? Його обличчя спотворилося, губи скривилися. Зачекайте. Ми все ще сміялися, чи у нього був якийсь емоційний припадок? - Я явно божевільний. - Він витер очі. - Але це цілком прийнятно, тут, у цьому чудовому готелі. - Його сміх перетворився на ледь чутне гикання. Прочистивши горло, він повністю його придушив - і ось так, все закінчилося. Він перетнув кімнату, дістав ковдру з шафи і накинув її на Зі. - Будь ласка, утримайся від коментарів, Адаме. Гаразд. Я сховав своє хихикання за губами. Ми повернулися до його суворого, авторитетного голосу. "Готель SOS: Чудовий сервіс згори донизу" Адам Векс