— Йди, — бурмочу я.Її зіниці розширюються, і знайомий погляд перетинає її обличчя. Це погляд, який незліченна кількість жінок дарувала мені до неї, але це не може бути тому, що я наказав їй піти.Кутик моєї губи викривляється в маленьку посмішку.Мій голос сам по собі збуджує її. Ця деталь — небезпечна. Така, блядь, небезпечна, тому що я можу використати це проти неї.— Що? — шепоче вона. Медісон хитає головою, розриваючи чари, під які я її піддав, коли випрямляє плечі. — Не раніше, ніж ти скажеш мені, чому ти це зробив.Вперта дівчина.Якби вона була будь-ким іншим, я б зігнув її через свої коліна і відшмагав доти, доки вона не навчилася б робити те, що я їй казав.— Йди.— Ні. Чому ти заступився за мене?Її груди труться об мої, і це все, на чому я можу зосередитися. Контроль вислизає крізь мої пальці, і я тримаюся лише за нитку.— Забирайся, сестро. Це твоє останнє попередження.Вона ковтає досить сильно, щоб я почув. Її долоні тиснуть на мій живіт і ковзають вгору по моїх боках. Рух — інтимний, призначений лише для коханців, а не для брата і сестри, але він робить мене твердішим, ніж камінь. “Кричи, Молодша Сестро” Віллов МакКверрі.