- Боже мій, ти звучиш, як ведмідь у дробарці для гілок. Хто її впустив у цю кімнату? Котра година? Бріджит штовхала моє плече туди-сюди з силою комара. Рівно настільки, щоб дратувати... як і її голос. Я застогнав, штовхнув її у відповідь, перевернувся й махнув рукою, проганяючи геть - просто щоб роздратувати. - Скажи, що я не спостерігаю тут марнотратство цілої коробки серветок на те, що ти дивився в телефоні минулої ночі. Тому ти не прийшов на злиття? У тебе був романтичний вечір при свічках... із власною рукою? - Вийди з моєї кімнати, Брідж. - Здається, мене знудить. Скільки разів ти кінчив? - Вона вдавилася, і я почув, як це відлунило у ванній. - Що, в біса, тут сталося? Де шторка для душу? - Я прочинив одне око й побачив, як вона підбирає всіх моїх змарнованих «плавців» жмутком туалетного паперу в одній руці та сміттєвим відром з ванни - в іншій. Смішно бачити, як вона поводиться зі мною, наче мама, коли робить п'ятихвилинну перерву від того, щоб бути розпещеною стервою. Якби ролі помінялися, можу з упевненістю сказати: я б такого для неї не робив. Навіть за гроші. Хай там що - аби вона, чорт забирай, заткнулася. Прибирати їй доведеться чимало... бо... відповідь на її запитання - чотири. Чотири масивні, абсолютно божественні рази, для прибирання яких знадобилося ще кілька серветок. Що я можу сказати? У Деклана була ідея, і я вирішив піти з нею до кінця. Немає нічого кращого, ніж трохи напружити м’язи. - Чому ти мене турбуєш і прибираєш мої тілесні рідини, Бріджет? - Тому що ти огидна свиня, і я знаю, що ти сам цього не зробиш. Було б непогано сказати «дякую», ти, мудак. Ти міг прокинутися зі спермою на щоці. - Я хмикнув в подушку. - Тато тебе кличе. Він у своєму кабінеті. Вставай і, заради Бога, помий руки... Ісусе. "Сім могил" H.B. Elliott