– Я змінив твої замки і дбаю про твою безпеку.Її очі звужуються. – Я ніколи не просила тебе дбати про мою безпеку.– Ти зробила це в той момент, коли попросила мене перевірити твої замки, – кажу я, але мій погляд блискає вниз. Щось маленьке й металеве падає з її пальта. Однак Ава, здається, цього не помічає.– Так, але ти буквально коштував мені мого заробітку. Ніхто не подбає про те, щоб моя орендна плата була сплачена і я могла дозволити собі їсти...– Я подбаю, – відповідаю я, хоча мій погляд все ще прикутий до маленького об’єкта на підлозі. – Я подбаю, щоб із тобою нічого не сталося.– Я не хочу, щоб ти це робив. Я можу сама про себе подбати.Зазвичай я міг би скористатися цією можливістю, щоб запитати її, чи сподобалося їй, коли за нею стежили, але мій погляд все ще прикутий до крихітного об’єкта на підлозі. Щойно Ава обертається, видаючи роздратоване зітхання, я тягнуся до нього.Моє серце, блядь, падає, коли я розглядаю крихітний GPS-трекер. За Авою справді стежать. І це не тільки я. Мені доведеться зателефонувати Леві.Тепер у мене є конкурент. І мені це не подобається.Зовсім не подобається. “Маленька Солодка Одержимість” Тереза Вульф.