- Слухай, Адаме. Якщо тобі потрібен хороший, здоровий бармен, який змішуватиме тобі напої і вислуховуватиме твої біди, то якого хуя ти мене купив? - Він махнув рукою на різнокольорові стелажі з пляшками позаду себе, які насправді були схожі на аптечні полиці. - Що ти бачиш? - Е-е... випивку? - Ні. Хочеш вбити коханця-зрадника? Спробуй «Обманний дайкирі». Сироватка правди? Замовляй «Отруту правди». Або, скажімо, хочеш, щоб хтось покохав тебе, але лише на один день. Тоді тобі потрібен «Еліксир кохання». А «Секс на пляжі» змусить тебе кінчити на цьому табуреті. Алкоголь, мій любий чоловіче, має відповідь на все. Моя щелепа відвисла. - Твої напої здатні на таке? - Чому ти думаєш, що мене зняли з виробництва? Я був надто буквальним… надто шокуючим. Я ковтнув. - Я створив монстра. - Якщо під монстром ти маєш на увазі найкращого бармена в цьому прекрасному місті, то ласкаво просимо. - Тільки... тільки не отруюй нікого сьогодні. Крім Ґідеона. - Що ж, це вже вислизнуло. Том підняв брови. - Це той самий Ґідеон, який викрав нашого Зодіака? - Неважливо, я не це мав на увазі. Не отруюй нікого. Ти не зможеш. Захисні чари не дадуть тобі заподіяти шкоду. А Ґідеон, мабуть, не прийде, не після вчорашнього. - А що сталося вчора? - Його прислужник викинув лорда Рейнарда з вікна. Том кивнув, замислившись. - І чому ми не отруїмо його? - Бо це неправильно? - А, точно. - Том знову підморгнув. – Це, ха-ха, неправильно. - Ні, я не буду хитрувати. Отруєння людей - це неправильно, Томе. Він знову підморгнув. "Готель SOS: для надприродно безпечного відпочинку!" Адам Векс