Пізніше, коли я одягнена і викупана, він садить мене і розчісує моє волосся блискучим гребінцем, який виглядає так, ніби зроблений з кістки, інкрустованої зеленими і жовтими коштовностями. Я пасивно сиджу і дозволяю йому робити все, що він хоче, моє тіло болить і добре використано, незважаючи на кров, якою він мене годував. Коли він швидкими, впевненими рухами заплітає моє волосся навколо голови, я навіть не дивуюся. Я надто втомилася для шоку. - Я сам навчився заплітати коси після того, як закохався у твоє волосся, - тихо каже він, перебираючи пальцями готові коси. - Напевно, шукав привід, щоб доторкнутися до нього. Моє серце стискається, але воно отримало стільки знущань минулої ночі, що я навіть не можу сильно страждати. Боги, як би я хотіла йому повірити. Я б хотіла вірити, що моє волосся гідне любові, що я гідна любові, але жодні солодкі слова Воланда не переконають мене. - Отже, мій місяць як твого консорта офіційно починається зараз? - запитую я зі слабкою посмішкою. Він пирхає, притискаючись обличчям до моєї коси. Він проводить губами по ній, і я густо ковтаю, розгублена всіма дивними способами, якими він показує мені свою прихильність. Мені здається, що він надто старається. Занадто багато, все одразу. - Я вже казав тобі, улюблениця. Я тебе не відпущу. Ось. Я зробив це однієї ночі, думаючи про тебе. Його рука зникає в хмарі тіней. Коли вони розсіюються, посеред його долоні лежить маленька блискуча річ. Каблучка. "Диявольська погибель" Лейла Фей