- Ти так швидко тікаєш, щоб він був після мене? О, Алісо, ти страшенно неслухняна, - сказав він зі сміхом, від якого у мене запалали щоки.- Припини, - наполягла я, з укором в голосі. Він з цікавістю дивився на мене.- Що припинити? - запитав він.- Припини цей маленький припадок, який у тебе почався. Я не якась гра між вами двома. Я дбаю про тебе, Шахіне, - сказала я, стискаючи його гарне обличчя в своїх долонях. Його вираз обличчя пом’якшав, його рука опустилася на мою.- Не йди, - прошепотів він. - До кого завгодно, тільки не до нього, Алісо. Він згубить тебе. - Згубить мене? Я висмикнула свою руку.- Ви двоє нестерпні, - сказала я. Він подивився на мене в шоці, коли я розвернулася і вийшла з кімнати. Мені здалося, що я чула, як він покликав мене на ім’я, м’яке благання, сповнене жалю, але голова паморочилася, тіло скручувалося всередині, як лоза на решітці. Я пошкандибала коридором, прямуючи до Чешира і того, що на мене чекало. Чесно кажучи, я хотіла, щоб він нас зловив. "Гусінь який курить кальян" Беатрікс Холлоу