Почала читати документальний репортаж американського журналіста Джона Герсі “Хіросіма”. Він поїхав до Японії в 1946 році, де проінтервʼював 6 людей, які пережили бомбардування. Після чого випустив репортаж в The New Yorker. Тираж розійшовся понад три мільйони. Це важливий репортаж, який описує події під час бомбардування. Свідки детально розповідають, де вони були, що трапилося і що вони робили після. Знищені будівлі, пожежі, люди під завалами, які кричать, обгорілі уцілілі… Насправді це жахливо, але цікаво. У мене мало знань про цю подію, тому ця книга дійсно допомагає цю лакуну заповнити. Вона не тільки описує, що відбулося, а й наслідки, адже автор впродовж 40 років спілкувався з цими 6 людьми.АЛЕ я не можу не уявляти росіян в цих описах… І мені від цього ХАРАШО! Можливо, це розчєловєчєньє. Можливо, це все ще стрес після останнього обстрілу, коли знову прилетіло біля мого будинку. А можливо, це те єдине, що приносить мені справжню насолоду… Страшно усвідомлювати це про себе. Але така правда. Отака хуйня, малята.