Останні пару років я постійно відчувала втому. Ну що тут дивного, якщо в країні війна… Останній місяць було погіршення мого стану: відсутність енергії, емоційне вигорання, відсутність концентрації, втрата цікавості. Я думала, що це тимчасове явище, адже вже не раз це проживала… “Відпочинок від книг, більше сну, спорт та друзі все пофіксять” - думала я. Але час йшов, а сил більше не ставало. Тому я звернулась до психіатра. І вуаля: діагноз депресія.(а ви думали, я тут жарти жартую?!

😀)Я вже 3 дні ходжу і веду внутрішні діалоги сама з собою. А точно в мене депресія? Може я “прикрасила” свої відчуття? А може я щось неправильно донесла? І головне питання: як я могла цього не помітити? Я ж багато читаю статей та книжок по психології, дивлюсь різні подкасти та підписана на купу психологів. І я не змогла “розгледіти” в собі депресію… Бо всередині мене все одно було ось це стереотипне бачення людини в депресії: людина, яка не встає з ліжка. Чому я про це пишу? Я точно не хочу, щоб мене жаліли. Я хочу, щоб моя історія змусила вас попіклуватися про себе. Щоб ви зайвий раз спитали у себе “а чи точно зі мною все ок”. Щоб зайвий раз відпочили або хоча б запланували відпочинок. Щоб сходили нарешті до психолога, якщо потребуєте цього. І щоб не боялись психіатрів. Бережіть себе та підтримуйте одне одного!

🧡