Трохи зарано, але пізніше мені стане ліньки про це писати, мабуть. Тому - непостійна рубрика про #особисте і, заразом, трохи про думки, які так і не втілились в життя.____Згадка-анонс про розваги Шид-Аттара потягнула за собою спогад про те, для чого та сцена свого часу була написана. Вона не лише добре розкриває характер стосунків між двома Повелителями, але й дає необхідний образ для відповідної карти Таро.Так, була у мене колись така думка - зробити на основі #Прокляття_некроманта колоду, де старшими арканами слугували б відповідні сцени з роману або те, що загалом відомо читачу, але залишилося поза кадром, так би мовити.Наприклад:Дурень - Суртаз, що вдихає подобу життя в свого голема-привида.Маг - Сандро, що стоїть перед 13-м постаментом, на якому лежать чітки, кістяний кинджал та стоїть кубок.Імператриця - ну, думаю, тут можна не пояснювати, хто тут мав бути зображеним))Сила - Великий магістр Саревінн із Ксаром, своїм вірним ракшасом.Повішений (Жертва) - Шид-Аттар у характерній позі.Смерть - один з умертвів або Повелитель у повному Вбранні Смерті.Вежа - сцена зі сну Мортіаль, коли вона обертається і бачить, як руйнується центральна вежа фортеці Шалластхадара.Місяць - залита місячним сяйвом долина, з обох боків охоплена гірськими хребтами, і по ній, ніби води річки, тече примарне військо.Це те, що я встигла колись продумати й навіть підібрала деякі референси образів магів, імперців, некромантів, на випадок, якщо збулося б те...Чого так і не сталося.Тоді, понад 5 років тому, я планувала за цим світом написати ще 12 книг - по одній на кожного з попередників Суртаза, показавши їх за часи їхнього правління.Дурна ідея, звісно, зараз це я знаю вже точно. Просто не має сенсу, адже фінал всього - це те, що я перекладаю зараз. А з огляду на вельми помірну популярність цього роману, писати до нього приквели ще безглуздіше, ніж за часів розмірковування над колодою, коли "Прокляття" читало приблизно вдесятеро більше людей, ніж зараз. І вже тоді здоровий глузд у вигляді Кадафа (мого чоловіка) волав про те, що це не має сенсу, що власні "бажанки" - це добре, авжеж, але якщо я планую робити письменництво професією, то мені слід раціональніше використовувати свій час. Але стосовно своєї творчості я завжди була мрійницею, попри усвідомлення того, що мої смаки вельми... специфічні))Та все ж цікаво передивлятися призабуті зображення й написані бозна-коли нотатки, які зберігала на ГуглДиску. Можливо, колись - коли у мене буде вдосталь вільного часу (дуже смішно, так 😂), а моє комерційне альтер-его приноситиме достатньо грошей для роботи з художником (що є реальнішою перспективою, ніж поява у мене вільного часу 😅), я все-таки повернуся до цієї ідеї. Колись.Адже я все ще хочу собі цю колоду.