📂 Велике інтерв'ю Артети для The Athletic (без скорочень): «У моїх венах досі тече отрута після поразки в Лізі чемпіонів. Вона залишила шрам»


Amy Lawrence

Не так багато тренерів-початківців, які, отримавши у першій роботі контроль над великим клубом, починають із того, що вирішують придбати дерево.

Мікель Артета визирає з дверей свого офісу – і ось воно: ідеальне середземноморське оливкове дерево, яке чудово росте на тренувальній базі Арсеналу на північ від Лондона.

У нього є символічне значення. Коли Артета прийшов до клубу, який збився зі шляху, він не хотів просто говорити правильні слова. Він хотів показати, що для вирощування чогось великого потрібна робота.

В Іспанії, на батьківщині Артети, ростуть оливкові дерева. Спочатку він сумнівався, чи переживе дерево холодніший британський клімат, тому звернувся до головного садівника клубу Міка за професійною порадою.

«Це ризиковано, Мікеле», – відповів Мік.

Вони все ж вирішили спробувати, розуміючи, що цей ризик означає: за деревом доведеться доглядати з особливою увагою. Потім вони знайшли дерево точно такого ж віку, як і сам клуб, – 140-річне, обрали оптимальне місце для його висадки та щодня за ним доглядали. Якщо в Арсеналі й засвоїли щось про Артету, то це те, що він вкладає максимум рішучості в кожну деталь, яка може допомогти знайти рішення.

Зараз Артета вступив у свій восьмий сезон на чолі Арсеналу, клубу, який переживає відродження, і нещодавно підписав новий важливий контракт до 2031 року. З цієї нагоди йому показали відео з привітаннями вболівальників з усього світу. Найбільше його вразило те, наскільки вони вдячні. Вони говорили про те, що Арсенал під керівництвом Артети змінив їхнє життя. Дивлячись відео, тренер не зміг стримати емоцій.

Минулого сезону Арсенал виграв Прем’єр-лігу після 22-річної перерви – періоду, який часом був болісним, токсичним і байдужим.

У 2019 році Артета повернувся до клубу, за який сам виступав, і повернув надію. Він вимагав амбіційності та відповідальності, привносив креативні ідеї та сімейні цінності – і зрештою все це перетворилося на тріумф. Коли в травні Арсенал нарешті офіційно став чемпіоном, святкування було настільки ейфорійним і масштабним, що наче отримало власне життя. Вболівальники різного віку та походження вибігали на вулиці, прямували до стадіону, обіймалися, танцювали, співали, плакали, відкривали шампанське, видиралися на ліхтарі та запускали феєрверки.

Того вечора Арсенал здавався центром спортивного всесвіту.

Через кілька тижнів, під час чемпіонського параду, близько мільйона людей вийшли на вулиці, і весь Лондон у всьому своєму мультикультурному розмаїтті зміг виразити себе через Арсенал. Тим часом у далеких країнах відбувалися локальні святкування – від напівкочового племені скотарів у Кенії до Емпайр-Стейт-Білдінг, який підсвітили в червоно-білих кольорах на честь команди.

«Це величезне досягнення, – розмірковує Артета. – Такі моменти змушують усвідомити, на що ми насправді здатні. На те, щоб викликати в людей емоції. Люди кажуть: “Ви змінили наше життя”. Що це означає? Змінити чиєсь життя? Це надзвичайно важливо, адже зміни можуть бути як на краще, так і не дуже. А отже, це величезна відповідальність. Нам дуже пощастило мати можливість робити це».

Щоб зрозуміти вплив Арсеналу Артети, потрібно повернутися до самого початку. Колишній капітан клубу, який у 37 років прийшов на співбесіду на посаду головного тренера, чудово розумів масштаб завдання. Клуб потребував серйозної перебудови. Потрібна була людина, здатна взяти на себе всі проблеми та повести команду до трансформації. Американські власники Стен і Джош Кронке погодилися з його баченням культурної революції.

Перше, що Артета зробив у свій перший день, вразило всіх. У переносному сенсі він зруйнував усе до основ. Він зайшов у найбільше приміщення тренувального комплексу, яке зазвичай використовували як освітній центр, і перетворив його на хаос.

«Я просто знищив порядок в офісі й розклав усе на підлозі – комп’ютери, ноутбуки, кабелі. А потім сказав: “Запрошуйте всіх”.

Я сказав: “Слухайте, ось що я почув. Я не знаю, чи це правда. Але від багатьох різних людей я почув, що саме так вони почуваються, працюючи в цій організації. Я тут, щоб допомогти вам отримувати задоволення від своєї професії, життя та спільної пристрасті. Якщо ви хочете, щоб я вам у цьому допоміг, у вас є дві хвилини, щоб навести тут порядок і принаймні бути готовими працювати разом”. І вийшов».

Він вийшов і зачинив за собою двері.

«Це могло стати кінцем моєї тренерської кар’єри, бо якби все залишилося так само, у мене більше не було б роботи!» – сміється він.

«Я повернувся через дві хвилини, а там був ідеальний порядок. Усі мовчали, широко розплющили очі й були готові слухати. Я сказав: “Це лише початок. Ми повинні робити це щодня. Чого б ми не хотіли досягти, нам доведеться робити це разом. Я не можу зробити цього сам. Проблема, яка в нас є, набагато глибша за це, але можливості – безмежні”».

Його завданням було об’єднати всіх – від власників і персоналу до гравців – і повернути довіру вболівальників, які втомилися від посередності.

«Я сказав: “Якщо ми зможемо поєднати всі ці речі, то створимо монстра”», – згадує він.

Це був надзвичайно яскравий вступ до його методології та принципів.

У нього є певна здатність вести людей за собою. Не всі хотіли або могли рухатися в заданому ним ритмі. Вони стали непотрібними. Але більшість прийняла його підхід. Артета випромінює величезну енергію й намагається надихати людей віддавати максимум.

«У день, коли я прийняв цю неймовірну можливість, я вирішив: я віддам цьому своє життя, душу, всі свої знання та всі свої здібності, щоб втілити мрію – об’єднати цей футбольний клуб від верхівки до низу.



Потім я дав собі обіцянку. Я повинен насолоджуватися цим шляхом і проживати його сповна. Бо я не знав, наскільки це буде складно – у мене не було досвіду, я ніколи раніше цього не робив. Мені потрібно бути дуже уважним, дуже допитливим і просто жити день за днем».

Це ставлення виявилося особливо важливим, коли лише через кілька тижнів вибухнула глобальна пандемія. Артеті довелося проявляти винахідливість, знайомитися з усіма – спочатку віртуально, а потім у футбольній «бульбашці», – перш ніж життя поступово почало повертатися до нормального.

Арсенал – цікавий приклад того, як можна відновити спортивну інституцію, яка була зламана. Коли Kroenke Sports and Entertainment обрали Артету, вони побачили потенціал стати найкращими у своїй справі. Але їм потрібно було дати тренеру час і фінансову підтримку для масштабних змін. Між сторонами сформувався взаємний зв’язок довіри. Саме він допомагав утримувати курс під час неминучих штормів.



Артета сформував власний, нетиповий стиль управління. Він чудово розуміється на технічних і тактичних аспектах тренерської роботи. Але його особлива риса – постійна жага до нових ідей, які не дозволяють команді застоюватися.



Елітний спорт побудований на рутинах і повтореннях, які можуть породжувати нудьгу. Артета постійно шукає способи зруйнувати цю монотонність. Його ідеї приходять із найрізноманітніших сфер: шоколадний лабрадор на ім’я Win, навчений як терапевтичний собака, живе на тренувальній базі та дарує свою особливу прихильність. Музика стала важливою частиною культури команди – пісні, які мають особливе значення, об’єднують усіх. Також відомо, що Артета використовує фокусників, ігри, крилаті фрази та запрошує до роздягальні несподіваних людей або експертів з інших сфер.

«Ця креативність народжується з нашої роботи, особливо з уваги до деталей: що ми відчуваємо? Чого потребують гравці? Чого вони прагнуть? Ми разом уже сім років, і мені подобається, що вони заходять у будівлю й думають: “Окей, а що сьогодні?”»

Він дуже залучений у життя своїх гравців і в те, що вони відчувають. Це створює власний виклик. З одного боку, він хоче сформувати відчуття сімейної єдності, а з іншого – мусить бути безжальним.

1/2

Каноніри 🔴⚪️