У тому, що американці не розуміють, як грати в «соккер», мене переконав один представник американської діаспори, якого ми свого часу посадили дивитися якийсь черговий чемпіонат. Було добре видно, що він намагається підтримувати компанію, але при цьому зовсім не вдупляє, що відбувається на екрані. Він лише сканував наші емоції й постійно повторював «дуже потужно». Хоча, здавалося б, що там такого загадкового у тому «соккері»: бери м’яч і пиздяч (як казав один мій мандатоносний працедавець). Ага. Це для нас так. Це я веду до того, що ми не уявляємо, наскільки складним є якісь набуті навички, які ми вважаємо чимось мало не органічним. Ось, наприклад, ходьба – здавалося б, що може бути елементарнішим, хіба що серцебиття та дихання. Але ті ж космонавти заново учаться ходити після скількохось днів у космосі. Ба більше, я сам помітив втрату навичок ходьби лише після 3,5 діб сидіння у поїзді з Москви до Іркутська. Також зі мною погодяться ті, хто вчиться – не те, що ходьбі, але навіть рухати пальцем – у кабінетах фізіотерапії після зростання різноманітних переломів. Причому такі самі навички є не лише набуті, але генетично вроджені – через що спроби навернути до європейської цивілізації, наприклад, представників кочових народів закінчуються для них як правило маргіналізацією і зникненням. Цього, звичайно, не розуміють заражені прокрустовим соціалістом європейці, які намагаються переробити усіх під свій стандарт. Наприклад, усі радянські експерименти із об’єднання циган у колгоспи закінчилися повним пшиком. Тому що навики заняття городництвом у українців вироблялися тисячоліттями, а у кочового народу вони не сформувалися на рівні генотипу. Українцю здається, що нема нічого простішого за посадити у землю картоплю і хай вона собі росте, тільки жуків збирай. Так само, як у нашому випадку ми думали, що нема нічого простіше ніж пояснити правила гри у футбол. Насправді, для цигана це незрозуміле дійство, у них на ділянках не тільки нічого не висаджується, там навіть дерев не росте. Те саме, до речі, сталося з американськими індіанцями, частина з яких жило полюванням, частина з війни і грабунку. І коли колоністи спробували поставити їх на плантації, виявилось, що індіанці на рівні генотипу не здані до подібної роботи. Це пояснювалось тоді гордістю, і багатьох нещасних забатожили до смерті, намагаючись поставити до збору бавовни. Але потім просто махнули на це рукою і почали завозити африканських землеробів-банту, які досить ефективно заміняли комбайни на плантаціях Конфедерації. А от з воїнами-зулу було трохи важче, може ми ще до них якось повернемось ще.