Telegram statistics channel - @zeigarnikeffect

«Щедрик» -> Carol of the Bells = традиційна композиторська творчість + свідома культурна дипломатія + діяспора + розвинена індустрія поп-культури США та статус самої держави у світі«Щедрик» — композиторський твір для хору, створений на початку XX століття Миколою Леонтовичем. Він його писав більше 10 років.Вважання «Щедрика» народною піснею є проявом тієї самої меншовартості, про яку ми постійно говоримо, чи класичним проявом колонізованих. І навряд це просто незнання. Те, що за замовченням ми схильні сприймати українську культуру через призму народництва — велика проблема та наслідок колонізації (якщо ми у неї віримо) та вкоріненості у російський світогляд або прийняття створених не нами стереотипів про нас. Бо наша композиторська традиція, що йде корінням у бароковий період 17-18 століття, є більш традиційною з огляду на вік, ніж народні пісні (при всій повазі), на які почали звертати увагу переважно у 19 столітті за доби романтизму. До того ж, одне з популярних відео виконання Carol of the bells хлопчачим хором у церкві є найбільш автентичним, бо саме хорова православна традиція лежить у цьому творі.Щодо походження першорджерела Щедрика, точних відомостей не існує. Дехто вважає, що це з найстаріших, дохристиянських часів. Тож про це мем.Всі, думаю, знають, що Петлюра, тоді лідер УНР, відправив хор Кошиця у закордонні гастролі, щоб розказати про посталу Україну. Хор проїхав Європу, у США від жовтня 1922 до березня 1923 було 138 концертів, у Бразилії, Аргентині, Уругваї, на Кубі близько 900 концертів. Ото масштаби.Але й це не зробило «Щедрика» тим, чим він є зараз. Бо очевидно, що він не був єдиною композицією у репертуарі хору.Всесвітньо відомою композицію зробив у 1936 році американський диригент українського походження Пітер Вільговський, що написав англійський текст. Вже як Carol of the Bells він став частиною поп-культури, поширюваною США на Різдво. Тому що додана вартість культурі надає розвинена індустрія та статус країни. Талановитість чи навіть геніальність твору нічого не дає без маркетингу, мережі дослідників та промоутерів. Так Шекспір та Ренесанс — продукти 19го століття, при чому обидва феномени є тим чим вони є зараз завдяки французам (ще до Шекспіра доклалися британські та німецькі романтики). У свої часи про них знали тільки вузькі кола.Але, на відміну від Ренесансу та Шекспіра, українське походження твору загубилось для всіх, із нами включно, а після 2022 переживає своє третє народження у світі, його навіть подекуди ставлять саундтреком у фільми навіть в українській версії.Тож для мене Щедрик — талановитий приклад української композиторської майстерності, позбавленої соцреалістичних впливів, що відсилає нас до культурних традицій епохи бароко та приклад продуктивної культурної дипломатії.

Колоніальний статус, комплекс народництва та українська класична музика. Конспект короткої лекції Юрія Чекана.Хоч я досі скептично ставлюсь до колоніального дискурсу щодо нас, але є дуже схожі риси. Наприклад, у подкасті Правила гри говорять, що так звана меншовартість — це прямий наслідок колонізації, коли колонізовані продовжують сприймати себе через погляд колонізатора. Колонізатор нав’язує народу примітивність, екзотичність культури, а потім народ сприймає цей конструкт як питомо своє. Так у нас із тим, що ми називаємо «народною» культурою, і репрезентуємо себе так, як презентували нас московити за царя та за секретаря. Плюс постійні порівняння себе з метрополією зі сходу чи заходу. А часто просто зміна знаку колонізатора на протилежний — типу «совок/рускій мір, але українською». Тож що ж говорить Чекан.Треба побачити спільний базис і фундамент, який тримає українську культуру як спільну цілісність. Київський музичний авангард — одна з важливих ланок цей базис побачити.Важливе подолання російської ідеології народництва — шкідливого вірусу, яким у 19 столітті була (переважно, прим. Зейгарнік) інфікована українська культура та який не подоланий до сьогодні. Наприклад. Барокова композиторська школа 17-18 століть столітті, що була орієнтована передусім на традицію західної Європи. Соціальним інститутом була церква. Вона спиралась на хоровий спів.Наступна школа — романтична, 19 століття. Соціальним інститутом була держава. Система жанрів, вже світських, були опера, хорова, симфонічна та оперна музика. База спиралась на українську пісенність та українські теми. Хоч зовні вона подібна до всіх національних романтичних шкіл, що були у той час по світу, але за українцями не стояло власної держави. Школа працювала не завдяки, а всупереч, проте, була в парадигмі російського народництва.Найяскравіше воно втілене у «могучєй кучкє» — ідеологія імперців: тріада «самодержавіє, православіє, народность» та «за вєру, царя та отєчєство». Вона базувалась на подібних до рамантизму принципах — народності, демократизму та реалістичності. Демократизм — у спиранні на жанри, які залучали вербальні канали — опери, програмної симфонічної музики та романсу. Бо щоб зрозуміти сонату, тріо чи квартет - треба з дитинства виховувати слух. А оперу може сприйняти будь-хто: там є герої, сюжет, слова, якийсь історичний чи патріотичний сюжет — все зрозуміло. Така собі популяризація.Друга складова комплексу народництва — народність. Композитори-кучкісти та інші народники спиралися на селянський фольклор та мовну інтонацію. Схоже на романтичну традицію, але цей фольклор був переважно російським. А коли Олександр ІІІ заборонив виконувати опери іноземними мовами — тільки у перекладі російською, почалась експансія російської опери.Саме вплив цієї інфекції відчувається досі. Зламати цю традицію чи не перші намагались композитори Київського авангарду 1960-х, які орієнтувались на західну традицію, а не російську.

​#cowoанонси⋆⋆ Епістемологічне насильство: Політика продукування знань стосовно України та регіону загалом.Запрошуємо на лекцію з Ольгою Бурлюк! 💐 У лекції ми поговоримо про те, як працює система продукування знань, як вона розвивається та чи може змінюватись, які є інструменти впливу тепер та на майбутнє та як інтегрувати україністику в європейський контекст та інфраструктуру.😼 Лекція стосуватиметься політики продукування знань (the politics of knowledge production) світовою (читай: західною, але не тільки) наукою стосовно України та загалом стосовно країн центральної та східної Європи, Кавказу та Центральної Азії. Наукова, навколонаукова та позанаукова дискусії щодо війни Росії проти України, зокрема повномасштабного вторгнення з лютого 2022 року, викрили та підсвітили багато системних проблем, які окремо та в сукупності дають один результат: знецінення та замовчування позиції, досвіду та голосу України та українців.⋆˙⟡ Лекторка: Ольга Бурлюк - PhD, доцент політології (зовнішня політика ЄС), кафедра політології, Університет Амстердама.‹𝟹 Коли: 5 грудня (чт), 16:00-18:00‹𝟹 Формат: онлайн (Zoom)‹𝟹 Мова: українська‹𝟹 Вартість: 300 грн🇺🇦 Для тих, хто зараз веде військове протистояння, участь безкоштовна! Аби СПЛАТИТИ ЛЕКЦІЮ, напишіть, будь ласка, модератору:Андрій (@andrii_cowo)

Вийшла збірка ніколи не републікованої публіцистики Юрія Шевельова «Твердий ґрунт: зариси українського себепізнання» до його грудневого дня народження.40 текстів, що за спільну тему їм правлять проблеми науки та культури в їхніх зв’язках із політикою, любовно підготовлені та прокоментовані Сергієм Вакуленком (той хто підготував двотомовик Шевельовських спогадів: том 1, том 2)У виданні подано добірку переважно малознаних публіцистичних причинків визначного науковця-гуманітарія Юрія Шевельова (1908–2002), що за спільну тему їм правлять проблеми науки та культури в їхніх зв’язках із політикою.Оприлюднені в часовому проміжку від 1944 по 1996 рр., ці публікації містять цілісну візію України в новітньому світі й увиразнюють історичне, цивілізаційне, психологічне та світоглядне коріння тих труднощів, як зовнішнього, так і внутрішнього штибу, що їх мусить долати українство, творячи модерну демократичну державу, здатну посісти гідне місце в усепланетному інтелектуальному розмаїтті завдяки усвідомленню та плеканню власного глибинного єства.Авторові розважання про логіку історичного розвитку набувають особливо актуального звучання в обставинах теперішнього українсько-російського протиборства.Замовити книжку

​#cowoанонсиДрузі, наступного понеділка заходимо у філософсько-культурний курс з Олександром Лойком - "Присмерк Заходу: теорія Освальда Шпенглера"!Будемо говорити про цивілізаційні теми 🌝☕️Коли: 18:30-21:30, 4 зустрічі, понеділки02.12 (пн) - лекція з експертом09.12 (пн) - лекція з експертом16.12 (пн) - семінар з експертом23.12 (пн) - семінар з експертомФормат: наживо (Київ) та онлайн (Zoom)Де: Common Space (вул. Ярославська, 56А, БЦ Каньон)Мова: російська та українськаВартість: 3900 грнКурс входить до блоку Фонові знання (Філософія) - Великі тексти, де ми працюємо з надбаннями, які є квінтентесенцією ідей своєї епохи. Цей курс для тих, хто цікавиться філософією, історією, культурою і не полишає вічного питання про статус Європи (Заходу) на міжнародній арені. ! Цикл зустрічей складається з двох лекцій та двох семінарів. ДО СЕМІНАРІВ треба буде прочитати уривки з тексту «Присмерк Заходу». Останні 2 заняття передбачають АКТИВНУ РОБОТУ УЧАСНИКІВ. У чому ілюзорність так званої «історії», якої навчають у школі? Чи існує логіка історії? Що таке «життєвий цикл» культури і які його фази? Чому математика — ключ до розуміння душі культури? Що таке «душа культури»? Як «гештальт» («прасимвол») впливає на наші почуття, уяву і думки? Чому «Фауст» Гете — найкращий вираз західної душі, а бог Аполлон — греко-римської? Як у портреті та пейзажі виразила себе «фаустівська» душа, а в скульптурі — «аполлонівська»? Чому перспектива, коричневий колір, сповідь, механічний годинник і симфонічна музика — типово «фаустівські» винаходи? Як у похоронному обряді виражає себе почуття часу? Чому «цивілізація» - це «старість» будь-якої культури і які її ознаки? Про Росію як «псевдоморфозу» та «азійську» сутність революції 1917 року. Ці та інші питання спробував свого часу розкрити Освальд Шпенглер у своєму інтелектуальному бестселері «Присмерк Європи» (дослівний переклад «Захід Західних земель», з німецького "Der Untergang des Abendlandes"). Ним зачитувалися Герман Гессе й Ортега-і-Гассет, шанобливо відгукувалися — Гуссерль і Вітгенштайн, також ним були вражені Муссоліні й Гітлер (останній, за свідоцтвом Шпенглера, його зовсім не зрозумів), і страшенно роздратований Ленін. «Я бачу далі, ніж інші» — безсоромно говорив про свої візіонерські здібності сам Шпенглер. Наскільки виправдана його самовпевненість у перспективі сьогоднішніх днів? У цьому питанні ми пропонуємо розібратися разом.Освальд Шпенглер — німецький філософ, культуролог, історик і публіцист, автор багатьох праць, зокрема найвідомішої і найбільш дискутованої у 1920-х роках філософської праці «Присмерк Європи».—————————Лектор: Олександр Лойко - кандидат філософських наук, доцент кафедри теоретичної і практичної філософії імені професора Й. Б. Шада філософського факультету ХНУ імені В. Н. Каразіна.Наукові інтереси: філософська антропологія, теорія авторства, економіка культури, ринок мистецтва, історія та теорія реклами. 🇺🇦 Для тих, хто зараз веде військове протистояння, участь в курсі безкоштовна. Для СПЛАТИ КУРСУ напишіть, будь ласка, модератору:Тоня (@egal_was_passiert)

Олексій Подать про альбом, співзалежність у стосунках, нойз-музику та Слов'янськ. Трохи цитат:Загалом я не бачу впливу регіону на себе, окрім того, що в дитинстві я завжди мріяв полишити рідне місто, тому що мені бракувало там розуміння від людей. Здебільшого, коли я розповідаю про своє рідне місто комусь, хто не зі Слов'янська, я кажу, що це найкраще місто на землі. А ось з тими, хто звідти, я вже можу обговорювати якісь альтернативні думки. Зараз, без варіантів, Слов'янськ — це дуже класне місто.—Про придуманий жанр «мелодійний нойз»:Це скоріше жанр-контейнер, який дає тобі як митцю чи мисткині більше свободи в самовираженні. Це можна було б назвати просто електронною музикою, але це поняття вже захоплене іншими підвидами електроніки, як-от музика Джона Гопкінса або Ніколаса Джаара.<…>Я використовую нойзовий інструментал, але додаю до нього мелодійну складову і роблю більший акцент на неї. Бо для мене мелодія є головною складовою будь-якого музичного твору. Я просто придумав цей термін, щоб легше пояснювати людям, що я роблю. І ним навіть послуговуються деякі українські виконавці, що мені дуже приємно.—Думаю, що є відчуттєвий досвід — це і є наслуханість. І чим більше в тебе відчуттєвого досвіду, тим ширші твої можливості осягнути різні медіуми і різні їхні прояви.—<…> виставка "Кола Сільваші" в Українському домі, яка мені неймовірно сильно сподобалася.По-перше, тим, що насичений синій — це мій улюблений колір. По-друге, я там спостерігав за людьми, які не дуже намагались щось відчути, відкидували можливість приділити цьому час. Люди іноді відмахуються від можливості щось зрозуміти, тому що їм заважають упередження або просто це потрапило в їхнє поле зору не в той час чи не в той момент.Для того щоб якийсь твір тобі дуже сильно сподобався, має скластися багато факторів. Тому відчути — це найголовніше, все настільки просто.—Про альбом «Лагідні стосунки зі світом на дні землі»:Я почав писати його у січні 2022 року. На початку це була самотність, де я прагнув близькості, здебільшого романтичної. Та отримати її видавалось неможливим, хоч водночас я відчував нестримне бажання, це була наче манія. Коли ти дуже сильно самотній, тобі інколи хочеться заповнити простір всередині себе, щоб відчувати себе більш повноцінним. Такі речі треба пропрацьовувати з психотерапевтом, але на це в мене немає ні сили, ні грошей, тому я пишу музику.—Про відносну відстороненість суспільства:Втома існує і було б дуже дивно її заперечувати. Треба чесно говорити про проблеми в суспільстві, і про те, що нам заважає бути згуртованими. Якщо заплющувати очі на це, то ми просто зробимо проблему ще гіршою.—Про київську нойз-сцену:На мій погляд, у Києві нойз-сцена точно утворилась. Щодо інших міст, на жаль, не знаю.—Я десь чув таку думку, що в музиці, яка досліджує нові території, є експериментальною, попит створюється. Для мене цікавою є музика, яка не намагається обслуговувати вже наявний попит, а яка, навпаки, його створює, яка збирає довкола себе людей або не збирає, як пощастить.Слухати альбом orcd.co/nadni

100 лідерів/ок України за версією Української Правди. У секції Культура це:МСТИСЛАВ ЧЕРНОВТЕТЯНА ПИЛИПЧУК — директорка Харківського літературного музеюОЛЕНА АПЧЕЛ — солдатка Національної гвардії України, режисерка, PhD філософіїОКСАНА КАРПОВИЧ — документалістка, режисерка фільму "Мирні люди"ОЛЕНА ГРОЗОВСЬКА — арт-менеджерка, дослідниця мистецтва 60-ників, співкураторка виставки "Алла Горська. Боривітер"СЕРГІЙ ЖАДАН — поет, письменник, волонтер, військовослужбовець 13-ої бригади НГУ "Хартія"ТІБЕРІЙ СІЛЬВАШІМАКСИМ ГОЛЕНКО — театральний режисер, директор Національного театру Марії ЗаньковецькоїКАТЯ БУЧАЦЬКА — художниця, кураторка проєкту "Щирі вітання" в Національному павільйоні 60-ої Венеційської БієналеОЛЕГ СЕНЦОВ — кінорежисер, громадський діяч, військовослужбовецьІВАН УРИВСЬКИЙ — театральний режисер, лавреат Шевченківської премії за постановку "Конотопська відьма"KLAVDIA PETRIVNAЮЛІЯ КАКУЛЯ-ДАНИЛЮК — бібліотекарка Капитолівської сільської бібліотеки на ІзюмщиніВАЛЕРІЙ ПУЗІК — письменник, режисер, художникСВЯТОСЛАВ ВАКАРЧУКЯрослав Грицак увійшов до списку у категорії Суспільство.Відкриття церемонії робили SCHMALGAUZEN, вечірній виступ — КУРГАН&AGREGATВсіх вітаю!Детальніше про всіх можна почитати тут

Нову книгу про Шевельова упорядкував Євгеній Стасіневич. Передзамовлення.«Стартував передпродаж першої книги серії, яку задумали з видавництвом ще того року. Поряд із численними художніми серіями вирішили зробити і лінійку нехудожніх, критичних текстів від українських інтелектуалів, які б відгукувалися нам конкретно тут і зараз. Запланували як мінімум пʼять книжок, а там подивимось Звісно, починати слід із Шевельова. Звісно, там є дещо хрестоматійне, але також є ексклюзив. І не один. Два з десяти текстів після перших публікацій у малодоступній пресі, в 1950-х і 1990-х, ніколи більше не републікувалися. Та й знають про них, певно, кілька людей. Одному зробили новий повний переклад. Ще три тексти републікувалися лише раз. Плюс написав передмову, що мала б витворити зручнішу рамку для читанняБо взагалі ця серія створюється саме для читання і перечитування, а не лише для полиць. Звідси компактний обсяг, звідси й не більше десяти текстів у книзі. Інтелектуальні антидоти супроти невігластва й пропаганди»

Франкенштайн Субстанції Примусив себе подивитись фільм. Мені здається, це кіно повністю зроблене з цитат на альтернативно-мейнстрімові взірці кінематографа. Такий повнометражний відеокліп без жодних пустот, де все використано з максимальною ефективністю, щоб глядач, бува, не знудився. Єдине, що відчувається традиція європейського кіно, звідки і зображення американського матеріалу через карикатурні штампи, тож через цю іронію, сарказм та просто гумор, фільм можливо дивитись. Хоча зовсім не розумію чому каннська гілка за сценарій.Мені здається це комедія типу «Дуже страшного кіно». Якщо завтра світ загине у ядерній війні, і залишиться цей один фільм для решток нащадків, з цього фільму можна буде відновити уявлення про частину кінематографу від 1970-х до наших днів.З того, що я впізнав, тут і Одержима Анджея Жулавського, і дуже багато Лінча, плани, кадри, Людина-Слон, звичайно, Твін Пікс, Вбити Білла, та інша тарантинівщина, Кунг Фурі та інший «креативний» штучний треш, з доведеними до абсурду комічними бійками. Я вже не кажу про Людину-моржа та подібні фільми. Фінал мені дуже нагадав на фінал Невдалий трах або шалене порно Раду Жуде, плюс Космічна Одіссея 2001, але насправді якщо хтось прям розбереться, список буде величезний. Оскільки фільм французько-британський, вплив естетики Aphex Twin я також відчув.Можете в коментарях ще написати які цитати ви побачили.Як на мене, фільм не вартий уваги. Барбі точно краще. На рівні музики та змісту цей кліп Earl Sweatshirt - EARL є коротким змістом фільму. Тільки без жінок.

Оголошені лауреати сьомої Національної премії кінокритиків «Кіноколо» 🧡Традиційно переможців оголосили на церемонії нагородження у день відкриття фестивалю «Київський тиждень критики».Список лауреатів Національної премії кінокритиків «Кіноколо»:🏆 Найкращий повнометражний ігровий фільм • «Сірі бджоли», режисер Дмитро Мойсеєв, продюсерка Іванна Дядюра.🏆 Найкраща режисура • Дмитро Мойсеєв («Сірі бджоли»).🏆 Найкраща акторка • Олена Узлюк («Уроки толерантності»).🏆 Найкращий актор • Віктор Жданов («Сірі бджоли»).🏆 Найкращий сценарій фільму • Алла Тютюнник, Роман Бондарчук, Дарʼя Аверченко («Редакція»).🏆 Відкриття року • «Фрагменти льоду», режисерка Марія Стоянова.🏆 Найкращий повнометражний документальний фільм • «Фрагменти льоду», режисерка Марія Стоянова, продюсери Аліна Горлова, Максим Наконечний.🏆 Найкращий короткометражний документальний фільм • «Там, де закінчується Росія», режисер Олексій Радинський, продюсерка Люба Кнорозок.🏆 Найкращий короткометражний ігровий фільм • «Додаткові сцени», режисери Роман Хімей, Ярема Малащук, продюсер Віктор Шевченко.🏆 Найкращий анімаційний фільм • «Я померла в Ірпені», режисерка Анастасія Фалілеєва, продюсери Анастасія Фалілеєва, Мартін Вандас, Юрай Красногорськи.🏆 За досягнення • Ольга Бірзул, книга «Твоя книга про кіно».Перед врученням нагород організатори Премії вшанували кінематографістів, які загинули у війні проти росії.🧡 Вже втретє Церемонія нагородження пройшла в етері телеканалу «Суспільне Культура». Організатори Національної премії кінокритиків «Кіноколо»: Спілка кінокритиків України, Асоціація «Сприяння розвитку кінематографа в Україні — дивись українське!» та кінокомпанія «Артхаус Трафік».