Studio Akiya — трохи про укробуддизм 🌾

Нещодавно познайомився з цікавим проєктом. У польських Бещадах, неподалік українського кордону, вони проводять резиденцію для українців і людей, які працюють з Україною. Можна приїхати зі своєю роботою, книжкою, складним рішенням або просто втомою. Пожити разом, попрацювати, трохи видихнути.

Вони надіслали мені регламент будинку. І я завис над читанням. Бо там ціла філософія спільного життя, з дуже уважним зануренням в український контекст.

Довгі прогулянки — через Сковороду та його внутрішню свободу. День мовчання — поруч з Антонієм Печерським. Практика слухання — через трембіту, яка з’єднувала людей між карпатськими долинами. Споглядання нічного неба — через очікування першої зірки на Святвечір.

Далі — Паїсій Величковський та Ісусова молитва, повільне читання «Кобзаря», переписування текстів від руки з відсилкою до Пересопницького Євангелія. Спільна ручна праця — через вечорниці. І поруч буддійські, японські, християнські практики, європейські філософи.

Читаю і думаю: ось як міг би виглядати укробуддизм, про який я вже писав. Самі автори так себе не називають. Це вже моє прочитання. Але мені дуже відгукується, як вони зібрали ці речі разом і перевели їх у звичайний побут.

Особливо сподобалися деталі. О дев’ятій — хвилина мовчання за загиблими в Україні. Телефон можна залишити при собі, якщо чекаєш новин від рідних. Ніхто не мусить пояснювати, чому погано спить. І відпочивати можна ще до того, як заслужив відпочинок.

Усі практики добровільні. А повага до меж іншої людини — обов’язкова.

Я поки не знаю, чи потраплю туди. З документами для виїзду ще не склалося. І як усе це працює наживо, теж поки не знаю.

Але сам цей текст уже дав мені багато для роздумів про наші екопоселення. Про те, як ми облаштовуємо спільний побут і чи залишається в ньому місце для тиші, втоми та власного ритму людини.

#укробуддизм #простежиття