Продовжую серію статей Екологічні Інституції
Тут про спільне соціальні звязки і цифрові протоколи

У широкому сенсі спільне — це не лише пасовища, ліси, річки чи джерела. Це також знання, дані, цифрові мережі й практики, за допомогою яких спільноти домовляються про доступ до ресурсів, їх використання та відновлення.

Але що відбувається, коли живі системи стають невидимими для економіки, права й цифрових платформ? І чи можна зробити їх видимими, не перетворивши на черговий ресурс для контролю та експлуатації?

У статті розглядаються гібридні форми спільного, протоколи екологічного стану, біорегіональні й гільдійні DAO, а також системи, у яких громади самі володіють екологічними даними та визначають правила їх використання. Йдеться про те, як поєднати локальне знання, наукові методи, цифрові інструменти й спільне управління — не створюючи реальність для платформи, а створюючи платформу навколо реальності, яка вже існує.
https://medium.com/@rodovidme/%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96-%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%B8-%D1%8F%D0%BA-%D0%BF%D0%BE%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8-%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5-%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F-%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D1%86%D0%B8%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85-%D0%B7%D0%B2%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%96%D0%B2-5277424f3484?postPublishedType=initial