Мені дуже пощастило працювати останні сім років з міжнародними та національними мережами малих альтернативних спільнот, де, попри питання впливу на довкілля, є також питання громадянського активізму, колоніалізму, соціальної та гендерної справедливості. Питання війни і миру, світоглядної перспективи.І перші роки я взагалі не розумів значення ні цих слів, ні нашого впливу—маленької мережі наших мікроспільнот, які ми створили, ні на зовнішній, ні на внутрішній світ.Ну є тай є. Якась там мережа. Щось там робимо—зʼїзди, зібрання, фестивалі. Та це ж взагалі мізер і немає ніякого впливу.Аж допоки не прийшла повномасштабна війна і мої пости не почали перекладати та не читати по школах дітям у Данії, пояснювати контекст того, що тут відбувається насправді. Через мою призму бачення.Поки наша Зелена дорога не стала історією всіх європейських мереж. І на кожній зустрічі не згадується як робочий кейс.Аж поки не стали контролювати буквально, щоби мій виступ відбувся на міжнародних зідзвонах. І десь в лісах Амазонки розказують, як не втрачати надію, курва! Коли вона вже давно втрачена. І випалена напалмом.Бо виявляється, поки ми тут за чашечкою ранкового лавандового лате горюємо, гортаючи рілси, як у нас все втрачено і що ці скакання з картонками—це повний наївняк, у світі є тисячі малих народів і спільнот, яким цей молодий наївняк дає надію!Для яких навіть ця війна з щоденними обстрілами - це норма життя.Лиш Петріотів навіть звичайних систем ППО у них немає в кого попросити. Бо вони не достатньо «цивілізовані» для цього.І ми для них саме той кейс!Що ще не все втрачено! Не все давно переділено! Правила гри можуть змінюватись навіть через 500 років колонізації! Імперії, клани, синдикати і картелі — не вічні! Світ може змінюватись!Змінюється все! І так теж можна було! Просто на картонках написати! І винести на вулицю свою позицію! Світ оцифрувався, і ось те, що було секретом, стало розголосом. І ось вже всі знають, що ми знаєм і ми не мовчимо. І репутаційні ризики, виявляється, можуть покласти на кін фінансові потоки, з яких живиться диктатура. Упс! А виявляється, все мірило їх влади тримається на хитких ногах! Ой, а що це—карткові схематозні будиночки можуть розсипатись! Розголос має значення!І при цьому можна просто підсвічувати й відʼєднувати від нелегальних транзакцій і залишати далі працювати. Виявляється, можна просто нагадувати про правила і створювати умови їх дотримуватись. І йти далі. Можна демократичні важелі використовувати і ставати кращими й достойними бути в тому колі серед таких же цивілізованих країн, без мʼясних штурмів на Банковій. Без тітушок, розпʼятих мальчіків в трусіках і наколотих апельсинів.Побачимо, звісно, час покаже. Руку нам подають щодня. І ми подаємо її іншим. У цьому є велика справа синхронізації виходу з колоніальних криз і автократичних колапсів. Ми вільні громадяни. Ми маємо права і ми вимагаємо дотримуватись правил.І ваша влада разом із зовнішньою підтримкою, на якій стоїть ваше виживання, залежить від нашого голосу. І ми не будемо мовчати.