Бо спочатку перемога, а потім «Вот ето вот всьо».І рашка лише цього чекає як розвалити нас із середини.А задача більшості просто «пересидіти» цю війну і нарешті вийти і почати жити як було. І пофігу вже під яким це буде прапором. Лиш би не при цій владі.Причому це мрія багатьох людей по обидва боки фронту. Та всі, здається, на планеті хочуть вже повернути все взад.То розумієш, що єдиний неврахований варіант, якого просто ніде не чути — це прийняття реальності. Спостерігаю зараз якесь абсолютне відторгнення минулого, теперішнього і жодного сценарію майбутнього. Окрім перемоги звісно. Все відкладається на після перемоги, а поки давайте просто пломбувати і банити всіх, хто не відповідає нашій уяві чистої України. Без совка, корупції, рускоязичних, суржика й ідіотів водіїв на дорогах. І ще бажано взагалі без податків, тцк і ментів.Є така індіанська філософія — не бачити білих колонізаторів. Тобто ходити по вулицях так, ніби білих тут не існує. Ось це дуже схоже про нас всіх навколо.І це навіть схоже на такий собі кодекс чистого українця. Є білий список, є сірий і є список невидимих. І в тому списку 60% реальності країни, яка нас оточує, просто у кожного вона своя.Для когось це сучасна молодь, яка вічно бісить своєю незаангажованістю, для когось російськомовні, для когось усі айтішники і дорогі кафешки, для когось усі чиновники влада та уряд, для когось бідність і старіючий неповороткий совок, який дивиться єдині новини по телевізору і російськомовні серіали.Просто не бачити закрити очі і от цього немає, а ось це є. Жити в своїй бульбашці. Фільтрувати і транслювати лише свою реальність і вірити, що лише вона і є. Ось це справжній українець, а цей не справжній. Для декого і досі війна існує лише в новинах, чужих новинах людей, які колись були рідними, а тепер ніби взагалі з іншої планети.Бо розказують як їх бомблять, а мене ні.І ось ці люди з відфільтрованою реальністю стають експертами і пишуть сценарії, для своїх адептів. Які хочуть в неї вірити. У відфільтровану чисту Україну. Без жодних похибок.І коли приходить реальність зазвичай ці люди просто закриваються в собі або виїжджають з країни. Консервують там свою зручні і затишну Україну у своїх спогадах. Що теж частина нашої реальності. Розміром вже більше ніж в 10 мільйонів.І ще мільйон на фронті і в окупації, які теж мають своє сформоване уявлення тієї України на зараз. І ті хто повертається з відпусток чи лікарняних кажуть нерідко що її там немає і повертатись фактично нікуди. І єдина адекватна Україна це тут серед побратимів. Я не був на протесті хоча якби мав інформацію куди йти у своєму місті, то вийшов би. Кажуть на цей протест прийшла переважно молодь, яка ще не застала майдану і вони хочуть свою Україну. І я би підтримав саме їх.Я взагалі переконаний у необхідності смертності людей і нових генераціях які єдині мабуть приймають реальність якою вона є з чистого листа. А не нашим зашореним поглядом минулих досвідів.Я точно знаю що Україна зараз переписує дуже багато сценаріїв і методичок. Але за це ми всі можемо потрапити в бан імперій, які нас оточують. І тієї мілітаристської войовничої імперії, яка народжується всередині нас з амбіціями Київської Русі. Такий ризик теж існує.Ми йдемо по краю і дуже хочеться того позитивного сценарію майбутнього, і щоби нас просто залишили в спокою. Але, мабуть, історія вибрала нас не для цього.