✍🏻АМКУ НЕ МАЄ ПРАВА ЗОБОВ'ЯЗАТИ ЗАМОВНИКА УСУВАТИ ПОРУШЕННЯ СПОСОБОМ, ПРЯМО НЕ ВРЕГУЛЬОВАНИМ ЗАКОНОМ, ТА ВИЗНАВАТИ ВІДМІНУ ТЕНДЕРУ НЕПРАВОМІРНОЮ З ЦІЄЇ ПІДСТАВИ⚖️Правова позиція ВС у справі № 640/8553/22👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 640/8553/22 від 09.06.2026АМКУ у касаційній скарзі наполягала, що у замовника не було необхідності відміняти процедуру закупівлі, оскільки виявлене порушення могло бути усунуте шляхом самостійного скасування замовником попередніх рішень, зокрема рішення про намір укласти договір, рішення про визначення учасника переможцем та рішення про прийняття його тендерної пропозиції.КАС ВС не погодився з доводами скаржника з огляду на таке.Рішення замовника про відміну тендеру на підставі п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про публічні закупівлі» повинно ґрунтуватися на фактичних обставинах, які підтверджують наявність порушення законодавства у сфері публічних закупівель та неможливість усунення такого порушення без відміни тендеру, бути належним чином мотивованим, документально підтвердженим та не суперечити принципам здійснення публічних закупівель.Положення Закону не містять порядку, який би передбачав алгоритм дій замовника після визначення переможця та оприлюднення повідомлення про намір укласти договір самостійно скасувати прийняті ним рішення і повернути процедуру закупівлі на попередню стадію розгляду тендерних пропозицій. Несвоєчасне виявлення замовником порушення вимог тендерної документації не легалізує подальше укладення договору з учасником, тендерна пропозиція якого підлягала відхиленню.Таким чином, за відсутності у Законі чітко врегульованого права чи обов'язку замовника скасовувати самостійно власні рішення, АМКУ не мав підстав покладати на замовника обов'язок діяти саме у такий спосіб та визнавати відміну тендеру неправомірною лише з мотивів того, що замовник не скористався таким, на думку органу оскарження, альтернативним способом усунення порушення.❓Підтримуєте висновки ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Адміністративний_процес #правова_позиція
✍🏻ОРГАНИ ЧИ УСТАНОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ НЕ МАЮТЬ ПРАВА НА АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ, ПРИЙНЯТИХ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ЇХНІХ КЛОПОТАНЬ З ПИТАНЬ ВИКОНАННЯ ВИРОКУ⚖️Правова позиція ВС у справі № 621/3410/23👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 621/3410/23 від 01.06.2026У касаційній скарзі представник органу пробації зазначає, що апеляційний суд обмежив право органу пробації на оскарження ухвали місцевого суду. Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував процесуальну роль органу пробації, на якого покладено функцію контролю за поведінкою засудженого. ККС ВС не погодився з позицією скаржника зауваживши, що жодною нормою КПК України не передбачено можливості оскаржувати судові рішення, ухвалені в порядку виконання вироку, тими суб'єктами, до компетенції яких належить виконання судового рішення.Вочевидь, що виконання судового рішення належить до компетенції держави, а, отже, саме прокурор як суб'єкт, який у кримінальному провадженні виконує функцію обвинувачення, а надалі забезпечує виконання судового рішення, представляє позицію всіх органів, до повноважень яких належить виконання судового рішення.До компетенції органів та установ виконання покарань належить забезпечення виконання вироку і вони можуть порушувати питання про його виконання (зокрема, про порядок, спосіб тощо). Однак судовими рішеннями, прийнятими за результатами розгляду відповідного клопотання (подання), будь-які права чи інтереси цих органів чи установ порушуватися не можуть.Відтак, органи або установи виконання покарань не наділені правом на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції, прийнятих за результатами розгляду їхнього клопотання (подання), яке стосується питань виконання вироку.Якщо після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою особи, яка не має права її подавати, - суд апеляційної інстанції має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.❓Поділяєте підхід ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Кримінальний_процес #правова_позиція
✍🏻КОРИСЛИВИЙ МОТИВ НЕ Є ОБОВ'ЯЗКОВОЮ ОЗНАКОЮ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ⚖️Правова позиція ВС у справі № 369/11891/22👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 369/11891/22 від 01.06.2026Прокурор вважав, що апеляційний суд необґрунтовано підтримав невірну правову оцінку обставин справи судом першої інстанції, який вважав обов'язковим доведення корисливого мотиву при обвинуваченні у вчиненні грабежу.ККС ВС погодився з доводами прокурора з огляду на таке.Хоча корисливий мотив, якщо розуміти його як бажання збагатитися за рахунок чужого майна, визначає мету заволодіння чужим майном у більшості випадків, це не виключає можливості інших спонукань до таких дій, таких як помста або бажання завдати шкоди потерпілому, або будь-які інші, навіть «шляхетні», на думку того хто вчиняє посягання, мотиви, наприклад, допомога нужденним.Суд не вбачає підстав вважати, що метою законодавця при визначенні відповідальності за викрадення або інше заволодіння було поставити захист майнових прав особи в залежність від того, наскільки «корисливим», «шляхетним» або «емоційним» був мотив особи, яка позбавила її майна без законних на те підстав. Визначення «корисливого мотиву» як обов'язкової ознаки крадіжки, грабежу або іншого виду заволодіння чужим майном неуникно призведе до такої залежності і послаблення захисту права особи на мирне володіння майном.Таким чином, для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.185,186,187 КК України і іншими положеннями, що передбачають відповідальність за заволодіння чужим майном, корисливий мотив не є обов'язковим. Ключовим є доведення прямого умислу на протиправне і безповоротне заволодіння чужим майном з метою отримати можливість розпорядитися ним на власний розсуд. Мотиви, які спонукали особу до таких дій, на їх кваліфікацію не впливають, але можуть бути враховані при призначенні покарання і застосуванні інших норм кримінального закону.❓Погоджуєтеся з аргументами ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Кримінальний_процес #правова_позиція
✍🏻ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ ПРО УСУНЕННЯ ПЕРЕШКОД У КОРИСТУВАННІ СВЕРДЛОВИНОЮ Є НЕ ЛИШЕ ФАКТ ПОТРАПЛЯННЯ ВІДХОДІВ, А Й РИЗИК ЗАБРУДНЕННЯ ПИТНОЇ ВОДИ З ВИГРІБНОЇ ЯМИ⚖️Правова позиція ВС у справі № 743/1920/23👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 743/1920/23 від 29.05.2026Верховний Суд мав відповісти на питання про те, за яких умов можна задовольнити позов про усунення перешкод у користуванні власником його свердловиною для питної води, заявлений до власника розташованої неподалік вигрібної ями. КЦС ВС надаючи відповідь на спірне питання вказав, що для задоволення вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні свердловиною для питної води достатньо встановити або існування ризику забруднення питної води відходами з вигрібної ями, що може засвідчувати, зокрема, підтверджений документально факт порушення санітарних норм і правил побудови вигрібної ями (зокрема, нормативної відстані до свердловини, невикористання водонепроникних матеріалів), або потрапляння у питну воду відходів саме із такої ями, підтверджене аналізами води чи гідрогеологічними висновками.Тобто ризик забруднення питної води є юридично значущим навіть до реального настання шкоди, а зведення спірної споруди без дотримання встановлених законодавством норм може бути самостійною підставою для задоволення позову. Підставою для задоволення позову власниці свердловини для питної води може бути лише встановлення факту потрапляння у неї відходів із вигрібної ями відповідачки. Ця умова є однією із самостійних підстав для задоволення такого позову, але не виключною підставою.Для балансування інтересів сторін важливо встановити: що було споруджено раніше - вигрібна яма або свердловина для питної води; чи було таке спорудження на той час правомірним, зокрема, чи відповідало встановленим вимогам стосовно вибору місця та відстаней до інших об'єктів, щодо водотривкого характеру матеріалів, із яких споруджена вигрібна яма; чи не було спорудження проявом недобросовісної поведінки, спрямованої на унеможливлення ефективного використання іншої земельної ділянки для життєдіяльності її власника.❓Погоджуєтеся з думкою ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Цивільний_процес #правова_позиція
✍🏻ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО МЕДІА» ПОКЛАДАЄ ОБОВ'ЯЗОК ПРИВЕДЕННЯ СТРУКТУРИ ВЛАСНОСТІ НА ОБ'ЄКТ У СФЕРІ МЕДІА, А НЕ НА ЙОГО УЧАСНИКА - ОРГАН МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ⚖️Правова позиція ВС у справі № 916/4996/24👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 916/4996/24 від 26.05.2026Виконавчий комітет у касаційній скарзі вказував, що Суд повинен дати відповідь на питання, чи може регуляторне обмеження, встановлене для суб'єкта у сфері медіа, трансформуватися у прямий корпоративний обов'язок його учасника, органу місцевого самоврядування.КГС ВС надаючи відповідь на спірне питання вказав, що згідно з ч.2 ст.21 Закону України "Про медіа" суб'єктом у сфері аудіовізуальних медіа не може бути особа, до структури власності якої входять державні органи, органи місцевого самоврядування, їх об'єднання, крім винятків, передбачених законом, політичні партії, їх структурні підрозділи, а також юридичні особи, засновані такими суб'єктами, крім наукових установ, закладів освіти та закладів культури. Зазначені обмеження не поширюються на публічні аудіовізуальні медіа та на суб'єкт у сфері парламентського мовлення.Законодавством чітко визначено шляхи, за якими відповідач з власної волі може відчужити частку (ст.21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") або вийти зі складу учасників товариства (ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").Тобто положення Закону України "Про медіа" не встановлюють обов'язку учасника суб`єкта у сфері медіа, який (учасник) відноситься до державних органів, органів місцевого самоврядування, їх об'єднання, привести структуру власності у відповідність із вимогами цього Закону, натомість такий обов'язок покладено на сам суб'єкт у сфері медіа.❓Згодні з позицією ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Господарський_процес #правова_позиція
✍🏻ОБОВ'ЯЗКОВИМ ЕЛЕМЕНТОМ ЧАС. 1 СТ. 332-2 КК УКРАЇНИ У ПЕРШІЙ ФОРМІ Є МЕТА ЗАПОДІЯТИ ШКОДУ ІНТЕРЕСАМ ДЕРЖАВИ, А НЕ НАСЛІДОК У ВИГЛЯДІ ЗБИТКІВ⚖️Правова позиція ВС у справі № 944/3921/22👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 944/3921/22 від 27.05.2026У касаційній скарзі захисник вказував, що обвинувачення не містить посилання на обов'язкові елементи складу ч.1 ст.332-2 КК України, водночас суди вийшли за межі обвинувального акта та констатували, що дії останнього завдали шкоду, оскільки несли репутаційні збитки для Держави та підривали її авторитет. ККС ВС надаючи оцінку доводам скаржника вказав, що ст. 332-2 КК України передбачає відповідальність за перетинання державного кордону з метою заподіяння шкоди інтересам держави або особою, якій заборонено в'їзд на територію України, або представниками підрозділів збройних сил чи інших силових відомств держави-агресора у будь-який спосіб поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску без відповідних документів, або за документами, що містять недостовірні відомості. З об'єктивної сторони злочин характеризується дією у вигляді перетинання державного кордону та є злочином з формальним складом, який вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння без необхідності настання суспільно небезпечних наслідків. Суб'єктивна сторона характеризується умислом, а у першій альтернативній формі - метою, яка полягає у бажанні (прагненні) заподіяти шкоду інтересам держави у сфері національної безпеки.Таким чином, обов'язковим елементом злочину, передбаченого ч.1 ст.332-2 КК України, у першій його формі є саме мета у вигляді бажання (прагнення) заподіяти шкоду інтересам держави, а не наслідок - заподіяння збитків.❓Підтримуєте висновок ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Кримінальний_процес #правова_позиція
✍🏻ВІДМОВА У ВІДКЛАДЕННІ РОЗГЛЯДУ ЧЕРЕЗ ВІДСУТНІСТЬ АДВОКАТА, ЯКИ ВОЛОДІЄ ЖЕСТОВОЮ МОВОЮ, ПОРУШУЄ ПРАВО ОСОБИ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ НА РІВНИЙ ДОСТУП ДО ПРАВОСУДДЯ⚖️Правова позиція ВС у справі № 756/15702/17👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 756/15702/17 від 20.05.2026У касаційній скарзі адвокат вказав, що суд розглянув справу за відсутності заявника та його представника, відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю адвоката, хоча знав, що заявник є особою з вадою слуху, а адвокат спеціалізується на наданні правничої допомоги людям з такими особливостями, володіє мовою жестів.КЦС ВС надаючи оцінку доводам адвоката виходив з такого.Відповідно до ст. 6 Конвенції право на доступ до суду має бути ефективним, а не лише формальним, а принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Ст.14 Конвенції має тлумачитися з урахуванням вимог Конвенції про права осіб з інвалідністю щодо «розумного пристосування», що розуміється як внесення необхідних і підхожих модифікацій і коректив, що не становлять непропорційного чи невиправданого тягаря, для забезпечення реалізації всіх прав людини особами з інвалідністю нарівні з іншими.Забезпечення участі особи з порушенням слуху в судовому процесі через залучення перекладача та (або) адвоката, який володіє мовою жестів, є не просто бажаним, а обов'язковим елементом гарантування її прав. Відмова в задоволенні клопотання про відкладення справи через тимчасову відсутність адвоката, який володіє жестовою мовою, ставить особу з порушенням слуху в нерівні умови порівняно з іншими учасниками процесу. Формальні підстави не можуть переважати над принципом рівного доступу до правосуддя і забезпеченням реальної можливості користуватися процесуальними правами.❓Поділяєте думку ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Цивільний_процес #правова_позиція
✍🏻РЕАЛІЗАЦІЯ ВІЙСЬКОВИМИ АДМІНІСТРАЦІЯМИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ПОВНОВАЖЕНЬ ЩОДО УПРАВЛІННЯ МІСЦЕВИМ БЮДЖЕТОМ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ З МОМЕНТУ ЇХНЬОГО УТВОРЕННЯ⚖️Правова позиція ВС у справі № 620/4737/23👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 620/4737/23 від 28.05.2026У цій справі КАС ВС досліджував ключове спірне питання про розмежування повноважень (компетенції) між органом місцевого самоврядування - міською радою та тимчасовим державним органом - міською військовою адміністрацією щодо управління місцевим бюджетом в умовах воєнного стану.З цього приводу ВС зазначив, що утворення військової адміністрації населеного пункту не тягне за собою автоматичного припинення повноважень відповідної ради чи її виконавчих органів.Сільські, селищні, міські ради, їхні виконавчі органи після введення в Україні воєнного стану продовжують виконувати свої повноваження, надані їм Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виникнення передбачених законом підстав для їх передання відповідним військовим адміністраціям.В умовах воєнного стану з метою оперативного та ефективного прийняття управлінських рішень для забезпечення безперебійного функціонування установ і закладів бюджетної сфери, комунальних підприємств та задоволення життєво необхідних потреб жителів територіальних громад Закон України «Про правовий режим воєнного стану», БК України уповноважують військові адміністрації населених пунктів, у разі їх утворення, здійснювати бюджетні повноваження.Отже, реалізація військовими адміністраціями населених пунктів повноважень, передбачених п.5 ч.2 ст.15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», щодо складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього здійснюється з моменту їхнього утворення й не вимагає ухвалення Верховною Радою України рішення в порядку, передбаченому ч.2 ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».❓Згодні з висновком ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Адміністративний_процес #правова_позиція
✍🏻У РАЗІ СПЛИВУ СТРОКУ ДАВНОСТІ НА ЧАС УХВАЛЕННЯ ВИРОКУ СУД ПРИЗНАЧАЄ ПОКАРАННЯ ЗА ЗАГАЛЬНИМИ ЗАСАДАМИ ТА ОДНОЧАСНО ЗВІЛЬНЯЄ ВІД НЬОГО⚖️Правова позиція ВС у справі № 214/43/19👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 214/43/19 від 18.05.2026Сторона обвинувачення вважає, що у разі спливу відповідного строку давності за вчинене правопорушення особі, у разі визнання її вироком суду винуватою, не має призначатися покарання, передбачене відповідною санкцією кримінального закону. Тобто сторона обвинувачення вважає, що «звільнення від покарання» у згаданому положенні має тлумачитися як відмова від призначення покарання.ККС ВС надаючи оцінку суті спору виходив з такого.Відповідно до ч.5 ст.74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу. У ч.3 ст.88 КК України законодавець чітко розрізняє засудження «без призначення покарання» і засудження «зі звільненням від покарання», що дає підстави вважати, що під «звільненням від покарання» закон розуміє саме звільнення від уже призначеної міри кари.Якщо обвинувачений заперечує проти закриття провадження та наполягає на загальному порядку розгляду справи (ч.8 ст.284 КПК України), суд у разі визнання особи винуватою зазначає в резолютивній частині вироку покарання, призначене по кожному з обвинувачень, та остаточну міру покарання. Якщо обвинувачений звільняється від відбування покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині вироку (п.2 ч.4 ст.374 КПК України).Отже, у разі встановлення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, строк давності якого на час ухвалення вироку сплив, суд вироком призначає засудженій особі покарання згідно із загальними засадами, передбаченими ст.65 КК України, і одночасно звільняє її від цього покарання. У разі спливу строків давності на стадії апеляційного розгляду, апеляційний суд у разі залишення в силі вироку в частині засудження, має змінити вирок і звільнити засуджену особу від покарання, визначеного судом першої інстанції.❓Погоджуєтеся з аргументацією ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Кримінальний_процес #правова_позиція
✍🏻ПОРУШЕННЯ ОБОВ'ЯЗКУ ЩОДО ПІДПИСАННЯ АКТА ПРО ПРИДБАННЯ МАЙНА ТА ЩОДО ПЕРЕДАЧІ ОБ'ЄКТА ПРИДБАННЯ Є САМОСТІЙНИМИ ПІДСТАВАМИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА СТ.87 ТА СТ.88 КУзПБ⚖️Правова позиція ВС у справі № 925/1240/21(925/268/25)👨🏻⚖️Рішення ВС у справі № 925/1240/21(925/268/25) від 28.05.2026Одним із питань, що постало перед ВС було питання про те, чи передбачають ст.ст.87, 88 КУзПБ відповідальність за два самостійні порушення, або ж одночасне стягнення пені за обома статтями є подвійною відповідальністю за одне й те саме правопорушення.КГС ВС надаючи відповідь на спірне питання вказав на таке.Законодавець виокремлює дві групи обов'язків замовника аукціону: обов'язок щодо належного оформлення результатів аукціону (складання та підписання акта) та обов'язок щодо передачі об'єкта придбання.Зазначені обов'язки відрізняються за своєю правовою природою, змістом та наслідками їх невиконання. Перший із них спрямований на документальне закріплення результатів аукціону як юридичного факту, з яким закон пов'язує виникнення права; другий - на забезпечення реального переходу об'єкта цивільних прав до покупця та можливості здійснення ним відповідних правомочностей.Отже, акт про придбання майна на аукціоні та дії щодо передачі майна або відступлення права вимоги є різними юридичними фактами у складі складного юридичного складу, який забезпечує набуття та реалізацію покупцем відповідного права. Кожен із цих елементів має самостійне значення, а їх сукупність забезпечує досягнення правового результату, передбаченого законом.Невиконання обов'язку щодо підписання акта про придбання майна на аукціоні та невчинення дій щодо передачі об'єкта придбання становлять окремі порушення різних за своєю правовою природою обов'язків, встановлених законом, що виключає можливість їх ототожнення як одного правопорушення.❓Згодні з позицією ВС?ZAKONONLINE - швидкий пошук судової практики #Господарський_процес #правова_позиція
TGLIST.COM.UA
