Янович

Демографічні настрої в соцмережах топ.Треба рожать, бо треба демографію рятувати. Але не в Україні, бо тут війна, а батьки, які народжують під ракетами - егоїсти, які прирікають своїх дітей на біду. Але в Україні теж треба, бо мігрантів завезуть, а ми не хочемо мігрантів. Тому треба рожать. І не ний, що тобі важко - бо кому щас легко? Всім важко!Шо? Важко, бо грошей нема? Так а нашо ти без грошей народила? Сама винна, дура. Рожать треба, коли є гроші і своя квартіра. Бо інакше це безвідповідально. Бо потім тільки «дай, дай». А чого хтось має давати шось? Ніхто тобі нічого не винен, це твій вибір. Сама хотіла.Але діти треба, бо треба економіку розвивати. Тепер просто не виходь з тими дітьми нікуди, бо заважають. Кричать оце, бігають, плачуть. Треба чайлд-фрі готелі. І поїзди. І кафе.Але куди тобі треба взагалі, можеш без кафе обійтись. Ну ти ж казала, що грошей нема. Шо? До лікаря? Ну їдь в автобусі, це дешево. Тяжко? Ну тобі місце вступати ніхто не повинен, купи собі машину. Нема машини - не рожай. Це ж ясно давно.Не вмієш водити? Ну виклич собі таксі. Але в таксі тобі ніхто дитяче автокрісло везти не зобовʼязаний. Тому сама винна, дура, не треба було рожать. Хай тобі чоловік помагає. Бо робить дитину він вмів, а забезпечувати не вмів?Чоловік в армії? Так а нашо тоді рожала, це ж як безвідповідально! Оце понарожають, а потім оце сироти. І взагалі - дитині треба батько, щоб був поруч, а не десь там. Сама винна, дура.Але так то треба рожать, бо всі своїх дітей вивезли закордон, а не буде дітей - не буде грошей в економіці. І пенсій не буде. І не буде кому робити. Тому треба багато дітей. Всі мають по двоє-троє родити. Бо демографію треба рятувати. Але не в Україні, бо тут війна…

А я терпіти не можу картоплю.Вона сказала це усміхаючись, з легким відчуттям відрази. Я сидів навпроти, тримаючи в руках меню. І перестаючи тримати в руках себе.Навіть деруни? - я награно усміхнувся. Особливо деруни. Це ж жирно і некорисно, - відрізала вона. Я попросив у офіціанта два келихи Блан де блану і трішки часу, аби визначитися зі стравами. Насправді, аби визначитися чи готовий я вечеряти з людиною, яка говорить про деруни без жодної поваги.Швидке соцопитування наступних двох хвилин визначило, що вона РЕАЛЬНО НЕ ЛЮБИТЬ КАРТОПЛЮ у будь-якому вигляді. Ні пюре, ні смажену, ні фрі, ні молоду варену з кропом. Про зрази навіть не питав. Катастрофа. Ми мовчали. Офіціант приніс ігристе. Вона замовила салат із креветкою. Я замовив телятину із трюфельним пюре без телятини і трюфеля. Офіціант здивувався і перепитав. Вона розсміялася. Я хильнув і підтвердив свій намір їсти просто пюре за 950 гривень. Ми їли і періодично ставили одне одному банальні питання з розряду «Твій улюблений фільм». Потім їй подзвонили й, ввічливо перепросивши, вона поїхала «рятувати подругу». Я попросив рахунок. Офіціант приніс термінал, а в іншій руці щось тримав. Це вам комплімент від закладу. Наш фірмовий десерт! - на його обличчі була така усмішка, ніби тільки-що Сідні Свіні скинула йому в директ свої нюдси.Він поставив тарілку переді мною. На ній лежало тістечко із тертого охолодженого бісквіту, яке я з дитинства знаю під назвою «Картошка». Додайте будь ласка 20% чайових.

В Вегасі відбулися легендарні і довгоочікувані Ігри НаколотихДвіжуха, яку розкручували більше року, і в яку інвестував особисто син Дональда Трампа на вихідних нарешті дала результат. Перші великі фінали у плаванні, атлетиці і важкій атлетиці.Всі відібрані спортсмени рік приймали допінг, і вивчались лікарями і технологами. В проєкт було інвестовано приблизно 340 мільйонів доларів США.В підсумку... Все провалилось. У чоловічій стометрівці єдиним хто вибіг з 10 секунд став Фред Керлі, який тут біг без допінгу. У жінок переможний час склав взагалі 11.25, і його теж показала запрошена чиста спортсменка. Всі інші, яких рік обмазували допінгом - показали результати, з якими вони навіть не кваліфікувались би на Чемпіонат СвітуУ плаванні ситуація така ж. Австралійці, європейці, американці і навіть українець, який там змагався, після року пафосних промов і прийому різноманітного допінгу - дуже гучно обісралися, і всі програли своїм власним чистим результатам від секунди до двохЄдиний "світовий рекорд" встановили у плавання, пятий на минулій Олімпіаді грек Гколомєєв побив рекорд на 0.07 секунд, але він плив у забороненому 17 років тому гідрокостюмі, і після року вживання стероїдів, які його перетворили на хуй пойми що в купальнику.Кароч чистий успіх. Котируування Enchanced Games на біржі впали за добу на 50%, всі інвестори максимально швидко валять з проєкту. Головні натхненники досі доказують що це майбутнє спорту, але всі тупо ржуть з них.Побєдітелі по жизні

2 роки тому на Донеччині загинув Павло Петриченко — аеророзвідник, сержант 59-ї бригади, громадський активіст, Герой України.Паша не любив, коли ниють. Тому сьогодні ми пригадуємо його не лише гарними словами, а й ділом. Пропонуємо вам чек-лист з 5 задач, якими ви можете вшанувати пам’ять Паші.1. Сходіть на футбольний турнір пам’яті Паші.Паша любив футбол — і ви можете розділити цю його пристрасть на вже другому всеукраїнському футбольному турнірі для дітей та дорослих «Меморіал Героя України Павла Петриченка», який відбудеться 25 квітня у Києві. Деталі — за посиланням2. Подивіться фільм про Пашу.16 квітня Паші мало виповнитися 34 роки. До його дня народження рідні та друзі підготували фільм-спогад про нього. Стрічка вийде завтра на YouTube-каналі Євгена Проніна. 3. Задонатьте на збір пам’яті Паші.Підрозділ «Хижаки висот» у складі 59-ї окремої штурмової бригади, де служив Паша нині потребує 3,5 млн грн на транспорт. Задонатити можна за посиланням.4-5. Зберігайте оптимізм та продовжуйте жать.Напевно, ці два пункти є найскладнішими до виконання. Та ми не маємо іншого вибору, бо, як казав Паша, в цій війні правда за нами. А за ким правда, той точно має перемогти.

Коли на щось не впливаєш, то можеш тільки спостерігати. Отак з сучасною геополітикою: я тільки фіксую собі періодично всяке божевілля, намагаючись не впадати в істерику. Останнім часом уважно спостерігаю за заявами в контексті війни в Ірані, і хоч мені бракує експертизи робити мілітарно-політичну аналітику, але дискурс обдумувати мені подобається. Дещо заслуговує на окремий матеріал (може, навіть якось і доберусь до написання), але є і меншенькі wtf.На цей раз офігіла від т.зв. «Iwo Jima moment» Ліндсі Ґрема на Fox News.Почався його коментар так: «Я сказав президенту Трампу: продовжуйте ще кілька тижнів, візьміть Харк, де контролюються всі ресурси для видобутку нафти, – нехай цей режим згниє на корені».В ефірі його притиснули щодо очевидних ризиків такого підходу, він згорів: «Мені вже набридла ця диванна експертиза. Це неймовірна військова операція! Хай Бог благословить полеглих».І тут РАПТОМ додав: «Ми взяли Іодзіму – зможемо й це».Очі мені вилізли на лоба десь так само, як коли Трамп «підколов» премʼєрку Японії в Овальному кабінеті кілька днів тому (нагадую, він відповідав на критику щодо того, що не проінформував союзників щодо ударів по Ірану, назвавши це «сюрпризом» і, підморгнувши пані Такаїчі, додав: «Ніхто не знається в сюрпризах краще за японців. Чому ви не попередили мене про Перл Харбор?»).))))))))))))Так от, про ремарку Ліндсі Грема. Битва за Іодзіму тривала 36 днів. За цей час там загинуло 7000 американських морських піхотинців, поранених було 20000. Тобто постраждав кожен третій морпіх, який висадився.Середня тривалість життя після висадки на берег становила 18 хвилин.14% усіх Медалей Пошани, вручених під час Другої світової війни, припали лише на Іодзіму.Майже стільки ж американських військових загинуло там за один місяць, скільки за 20 років війни в Іраку та Афганістані разом взятих.Можна тут багато чого понаписувати, але важливе єдине: якщо когось з вас досі дивує нехлюйське ставлення лідерів західного світу до життів українців, то перестаньте дивуватись і видихніть.В них і до життів своїх громадян нехлюйське ставлення.

Звісно, що Трамп публічно ніколи в житті не визнає, що йому треба наші дрони чи ще там щось. Йому абсолютно похуй на українців, ми завтра можемо здохнути всі, і він навіть оком не змигне. Але Зеленського він НЕ-НА-ВИ-ДИТЬ.Його дуже бісить, що закордоном всі Зе люблять, він не може зрозуміти чому і за які заслуги, тупо анновн технолоджи. Це така банальна заздрість тупарилого тирана, для якого любов - це транзакція.Йому пофіг на якісь там корупційні скандали чи менеджерські задатки (це взагалі не показник), він не може осягнути шо в Зеленському такого, що всі його хвалять. Він хоче, щоб його теж хвалили, і не розуміє, що для цього зробити.Плюс, повага. Він дуже хотів бути членом елітарного клубу європейський бюрократів, ну тобто як мінімум, він хотів щоб його там поважали. А він відчуває, що позаочі вони з нього сміються і не бояться так, які він думає бояться тих, кого поважають.Ну і діда плавить. Це тупо страшна стара відьма, яка сходить з розуму перед магічним дзеркалом, яке показує їй що вона красива і молода.

🇺🇸Оксана Мастерс щойно виграла перше золото Паралімпійських Ігор у біатлоні.Це легендарна атлетка, яка уже має понад 10 золотих медалей на літніх та зимових Іграх, але її історію у нас мало хто знає. Тому я нагадаю.Оксана народилася як Оксана Олександрівна Бондарчук (у 1989 році в місті Хмельницький, Україна, через три роки після Чорнобильської ядерної катастрофи. Вона з’явилася на світ із кількома вродженими порушенням, спричиненими опроміненням, зокрема з тибіальною гемієлією, через що її ноги мали різну довжину, у литках бракувало опорних великогомілкових кісток, пальці рук були зрослі та без великих пальців, а на кожній нозі було по шість пальців. Її біологічні батьки відмовилися від неї, і дитину передали до українського дитячого будинку. Пізніше вона ще двічі переходила до інших інтернатів, де залишалася до семи років. У дитячих будинках чоловіки часто били та ґвалтували її, іноді по кілька разів на день. Жінки, які там працювали, удавали, що нічого не бачать.У дитячому будинку Оксана стала свідком убивства іншої сироти — своєї найкращої подруги Лани. Діти в інтернаті постійно жили на межі голоду й виснаження. Однієї ночі Лана та Оксана потай вийшли, щоб знайти їжу, але Оксана послизнулася та вдарилася об стілець. Чоловіки, почувши шум, знайшли Лану. Оксані вдалося сховатися, але вона чула, як її вдарили шість разів. Її подруга померла від отриманих травм.Коли Оксані виповнилося сім років, її всиновила Ґей Мастерс — незаміжня американська професорка з комунікативних розладів, яка не мала рідних дітей.Після переїзду до Сполучених Штатів у 1997 році Оксані ампутували обидві ноги вище колін — ліву, коли їй було дев’ять, і праву — у чотирнадцять, оскільки вони дедалі більше боліли та не могли підтримувати вагу тіла. Оксана також перенесла операцію на руках, під час якої їй змінили форму пальців, щоб вони могли виконувати функцію великих пальців.

vasylbogach: 5 березня 2026 р. — Пентагон розглядає українські безпілотники-перехоплювачі для протидії Ірану.18 березня 2026 р. — Президент України Володимир Зеленський заявив, що українські склади з дронами — це не бездонний шведський стіл, тому «роздачі всім охочим» поки що не планується.4 квітня 2026 р. — Чиновник, наближений до військового керівництва України, повідомив, що найближчим часом американські військові розпочнуть навчання з пілотування дронів-перехоплювачів.8 травня 2026 р. — Перші чотири «морські котики» США прибули до навчального центру «Десна» для проходження підготовки з пілотування дронів.14 червня 2026 р. — З нагоди Дня прапора США Зеленський оголосив, що найближчим часом Україна передасть США перші 12 дронів-перехоплювачів.4 липня 2026 року — До Дня незалежності США Україна передає перші 6 дронів із обіцяних 12. Складність передачі полягає в тому, що в США відсутня належна інфраструктура для зберігання, ремонту та обслуговування дронів.18 вересня 2026 р. — З нагоди Дня Повітряних сил США друга партія з 6 дронів уже виконує завдання на Близькому Сході.26 листопада 2026 р. — Зеленський під час вечері з нагоди Дня подяки заявив, що Трамп недостатньо вдячний за перехоплювачі і йому варто частіше висловлювати вдячність українському народові.30 грудня 2026 р. — Україна та США підписали величну угоду про передачу 112 дронів-перехоплювачів. Поставок буде декілька, а останній дрон із партії має бути переданий до літа 2028 року.

Британці варять пиво з назвою українського окупованого містечка. Це не прикол! Це не ШІ! Це розіграш!Ще в 2010 році цей стаут став переможцем у номінації «Краще зимнє пиво Британії». Тому коли ж його розіграти, як не в перший день весни 2026го?Жителі Горлівки можуть памʼятати ресторан «Барнслі» у себе в місті. А от в самому місті Барнслі ніяких ресторанів «Горлівка» нема. Проте є пиво! Виявляється, два шахтарські містечка є побратимами ще з 1956го і це така данина родичам: квадратними метрами з нашої сторони та алкогольними обертами з британської.«Сміливе поєднання смаженого солоду та хмелю, з насиченими нотками лакриці, переплетеними з темними фруктами та натяком на каву,» - пише сайт. «Ахуєть! Британці варять пиво Горлівка!» - скажу я! Якщо ви хочете, аби це чудо опинилось у вас і зробило кращим один із вечорів або ж стояло в серванті до кращих часів - тоді перетворіть своє бажання у дію!Правила, як завжди, прості: 1грн - 1 шанс виграти. 100грн - 100 шансів! Банка тут:https://send.monobank.ua/jar/31CJ9eTQtfГайда! І окрема подяка чарівній підписниці з Британії, яка організувала цю спецоперацію 🫶

Завтра буде черговий момент вільного падіння. Чи польоту, якщо оптимістичніше))От, здається, була просто ідея в голові. А тепер вже цілий НОВИЙ ПРОЄКТ! Після гарної ідеї завжди приходить ейфорія. Вигадування і обговорення. Збирання вершків, насправді. Коли ще нема обмежень, окрім як в своїй голові. Ви творите щось нове! Поки тільки в думках, але це завжди найприємніше, бо в цей момент ти вже все зробив, зняв і отримав визнання. Правда, тільки в своїй голові)Потім пропис чіткішого формату. Перші пробуксовки. Перші сумніви. Технічні вечірки. Спроби покращити. Креативи всього: назва, декорація, графіка, обкладинка, потенційні шляхи просувань, стилістика і дрібнички, які доповнюватимуть все.Бюджети. Пошук партнерів. Підбір знімальної команди. Пошук локації. Освоєння. Коригування. Знову сумніви. Перекручування недокрученого. Запрошення гостей. Якісь відмови. Знаходяться спонсори. Відвалюються спонсори. Погоджуються бюджети. Вилазять додаткові витрати. Ловляться ступори там, де здавалося не буде навіть мінімальних проблем. Але це все неважливо поруч із бажанням відчути знову цей момент вільного падіння. Чи польоту, якщо оптимістичніше) Завтра це знову станеться. І всі ці дрібниці описані вище будуть неважливі. Адже післязавтра ідея з голови, що виникла у вересні, перетвориться на спогад 😉