Telegram statistics channel - @wobua

"Акваріум, повний ключів" Юрій ГуржиСторінок: 120Гривень: 360 (450)У продажу: травеньАнотація від видавництва (Жорж):Це історії, в яких враження автора від поїздок до рідного міста під час повномасштабного вторгнення ілюструють фотографії його батька, зроблені понад пів століття тому.Місця, події, люди, що колись потрапили в об’єктив фотокамери, тепер спалахують спогадами на тлі сучасного Харкова — образи минулого і сучасного дивним чином нашаровуються один на одного.Ця книга — про пошук ідентичності, де Харків то слугує тлом, то виходить на перший план. Це збірка оповідань про плинність часу і зв’язок поколінь.🇩🇪 Автор — музикант і письменник, народився у Харкові, з 1995 року мешкає в Берліні. Кілька років тому знайшов батькові фото Харкова 1960-х років. Поїздки в Харків зрезонували з цими фото спочатку в колонку в берлінській газеті, потім в книгу, видану німецькою🇺🇦 Тепер @zhorzhclub видали цю книгу українською і організували презентацію книги з автором вже цієї п'ятниці на Книжковому Арсеналі

Ольга Токарчук в новому інтерв'ю розповіла, що в неї готується новий роман і після виходу книги вона, вірогідно, перейде до короткої прози.На її думку, роками продумувати сюжети і писати довгі тексти перестало бути вигідно видавцям з авторами, і перестало бути цікаво читачам — реальність стає складніше, треба короткий контент, а писати роками одну книгу виходить абсурдно малооплачувано. Її найдовші книги часто читають у короткому переказі.Також лауреатка Нобелівської премії з літератури 2018 розповіла, що активно користується штучним інтелектом, часом звертаючись до чатбота "Кохана, як нам гарно розвинути цю думку?" що допомагає їй розширювати творче мислення. Але нагадує перевіряти його вигадки.Хоч чатботи і стали для Ольги Токарчук інструментом, але вона сумніваюється, що 🤖 зможуть писати з витонченістю "Balzaka, Ciorana i niepowtarzalnego Nabokowa".Наступний її роман буде про формування польської ідентичності на західних землях країни з 1946 року. У продажу в 🇵🇱 цієї осені.mycompanypolska

Разом з популярністю роментезі в 🇺🇸🇬🇧 стали популярнішими Делюкс видання книг. Спочатку зрізами, тисненням, гарними обкладинками та ілюстраціями займались сервіси FairyLoot, OwlCrate та інші, часто додаючи мерч до книги.З часом видавництва вирішили готувати Делюкси самі, і це стало п'ятим форматом книг після твердої та м'якої обкладинки, електронки та аудіокниги.Тепер видавицтва самі часто пропонують Делюкси на початку продажів, інші сервіси пропонують такі книги за підпискою. Але з 2020 року стало помітно, що● Видання коштують по $40 і фанати витрачають тисячі доларів в рік на книги, які навіть не читають — це стало просто дорогою звичкою чи навіть залежністю● Більшість 🇺🇸 Делюксів друкують в 🇨🇳● Прямі асоціації з "fast fashion"● "Гарний, але штучно роздутий тренд"● Книги з часом стали виглядати однаковоДелюксів стало настільки багато, що людям це починає набридати і дехто з засновників фірм розуміє, що бульбашка може луснути, але наразі сервіси готують книги на літо 2027 року.publishersweekly

Книга, що стала основою серіалу."Мисливець за розумом. За лаштунками елітного підрозділу ФБР з розслідування серійних злочинів" Джон Дуґлас, Марк ОлшейкерСторінок: 368Гривень: 437 (460)У продажу: з 25 червняАнотація від видавництва (BookChef):Книга запрошує зазирнути за лаштунки двадцятип’ятирічної кар’єри Джона Дуґласа, фахівця відділу підтримки розслідувань ФБР, де він використовував метод психологічного профілювання, щоб заглибитися у свідомість найвідоміших серійних убивць і злочинців. Джон Дуґлас став легендарною фігурою, переслідуючи найвідоміших серійних убивць нашого часу — чоловіка, який полював на повій заради забави в лісах Аляски, убивцю дітей в Атланті та вбивцю з Грін-Рівер у Сіетлі, справа якого ледь не коштувала Дуґласу життя. Використовуючи свою дивовижну здатність ставати водночас хижаком і здобиччю, агент досліджує кожне місце злочину, заново переживаючи в пам’яті дії вбивці та жертви, створюючи їхні профілі, описуючи їхні звички та передбачаючи поведінку.● Збільшений формат

🇺🇸 Випускники старших класів у США показали найслабші результати з читання з 1992 року на національному тесті.● Лише 35% досягають "достатнього" рівня● Приблизно стільки ж не мають навіть базових навичок читання● Вони, наприклад, не можуть зрозуміти про що була політична промоваЦе пов'язують зі збільшенням часу, проведеного перед екранами, та пандемією. Спад почався ще до ковіду, але значно прискорився під час карантину — діти провели рік чи навіть більше на дистанційному навчанні 🤔● Спад сильніше позначився на учнях зі слабкою успішністю🐘🫏 Обидві політичні партії США долучились до змін в освіті — республіканці просували єВаучери на навчання у приватних школах, а демократи наполягали на соціальній підтримці учнів, такій як харчування та консультування з питань психічного здоров'я.При цьому обидві партії не були зацікавлені у підвищенні рівня академічної успішності дітей.Аналітичні центри називають це надзвичайною економічною ситуацією та загрозою національної конкурентноспроможності.NYTimes

"Загадковий містер Накамото. Хто насправді створив крипту?" Бенджамін ВоллесСторінок: невідомоГривень: 485 (570)У продажу: квітеньАнотація від видавництва (Наш Формат):В 2008 році анонім під псевдонімом Сатоші Накамото публікує ідею однорангової електронної грошової системи, що згодом змінює дуже багато чого. Bitcoin стає глобальним явищем, кидаючи виклик державній монополії на гроші, тоді як його творець безслідно зникає, залишивши недоторканий багатомільярдний статок.Автор простежує понад 15 років пошуків і розслідувань, аналізуючи головних підозрюваних — від криптоанархістів і програмістів до більш загадкових версій. Книга поєднує історію виникнення криптовалюти, технологічні деталі та елементи детективу, розкриваючи світ блокчейну і намагаючись відповісти на головне питання ким був Сатоші Накамото і яку роль він відіграв у формуванні нової цифрової реальності.● На NYTimes вчора одним з найбільш вірогідних авторів технології назвали британського криптографа Адама Бека● Книга 2025 року

Про ці 2 горори я писала раніше, тому об’єднаю в один анонс«Куб» Євген Товстоног~ в липніКоштує 360 / 450 грн.Посеред спекотних канікул друзям трапляється чудернацька знахідка. Чорний, мов сажа, гладенький, як скло,куб не горить і не тоне, його неможливо подряпати чи розбити. А ще він впливає на свідомість та показує моторошні речі.Це обтяжує і без того непросте життя дітей. Катя ходить у синцях, бо росте в сім’ї алкоголіків. Тато Сашка три дні тому вийшов із дому й досі не повернувся. А ще в місті об’являється Андрій, який відсидів п’ятнадцять років за вбивство і хоче позбутися привидів минулого… у вкрай незвичний спосіб. «Анатомія жаху» Серафима Біла ~ в серпніКоштує 312 / 390 грн.Науково-популярне дослідження горору, його витоків, розвитку, естетичних і концептуальних засад.У книзі розглянуто біологічні механізми страху, соціокультурне різноманіття його форм, міфологічні, фольклорні та модерні образи, що сформували сучасне уявлення про жахливе в літературі, кінематографі та відеоіграх.

"Довіра. Вибудовування культурного спільного" Паскаль ҐіленСторінок: 264Гривень: 490У продажу: вжеОпис від видавництва (ist publishing):Книга досліджує роль «спільного» — досвіду життя разом, звичаїв, практик і цінностей — у формуванні довіри. Автор каже, що довіра пов’язана не лише з правилами, а й з емоціями, культурою та навіть естетикою. Вона виникає через відкритість і обмін вразливістю, а простір спільного створює умови для взаємодії та експериментів — основу для розвитку суспільства й політики.Автор також розмірковує, як подолати зростаючу недовіру до інших людей, влади та бізнесу. Сьогодні її часто пояснюють перекладанням відповідальності та відчуттям безсилля, а рішення шукають у правилах, договорах, контролі та прозорості. Та чи справді це допомагає? Чи, можливо, довіра за своєю природою завжди залишається частково «сліпою»?● М'яка обкладинка● Раніше видавали "Креативність та інші фундаменталізми", "Культура в підмурках громадянського суспільства" та "Перформування спільного життя" автора

"Баумґартнер" Пол ОстерСторінок: 216Гривень: 350У продажу: орієнтовно за місяцьАнотація від видавництва (ВСЛ):Сеймур Баумґартнер — професор філософії, вдівець, людина, яка намагається навчитися жити після смерті дружини. Минуло багато років, але спогади про спільне життя не слабшають — вони наповнюють його щодення, повертають у минуле, змушують знову й знову переосмислювати кохання, творчість і випадковість людської долі.● Англійською вийшла в 2023, тоді Максим Нестелєєв виставив допис з ось такою анотацією.Сай Баумґартнер — феноменолог, визначний письменник і професор філософії, який незабаром піде на пенсію. Життя Баумґартнера визначала його глибока і тривала любов до дружини Анни, яка дев’ять років тому загинула під час плавання. Зараз 71-річний Баумґартнер намагається жити за її відсутності, і роман звивисто розгортається в спіралі спогадів і пригадувань в епізодах, що охоплюють час від 1968-го (коли Сай і Анна зустрічаються як бідні студенти в Нью-Йорку) і наступних 40 років їхніх стосунків.

Минулого лютого письменниця Корал Гарт запустила експеримент. Вона почала використовувати програми штучного інтелекту для швидкого створення любовних романів — починається стаття The New York Times. Вона створила понад 200 любовних романів за один рік за допомогою інструментів штучного інтелекту. І публікувала їх на Amazon під 21 псевдонімом. У процесі жінка виявила обмеження використання чат-ботів для написання про секс та кохання. Деякі програми відмовлялися писати відвертий контент, що порушувало їхні правила. Інші, як-от Grok та NovelAI, створювали графічні сцени сексу, але завершенню часто бракувало емоційних нюансів, воно здавалося поспішним та механічним. Клод був жахливим у сексуальних жартах. Пані Гарт вважала чат-бот Anthropic найуніверсальнішим і розробила способи обійти цнотливість Клода. Серед її прийомів: надання Клоду дуже конкретних інструкцій та переліку фетишів, а також наголос на тому, що секс не є безпідставним, але вирішальним для сюжету.▪️ Пані Гарт давно пише любовні романи— і завжди писала швидко. Працюючи самостійно, вона випускала від 10 до 12 книг на рік під п'ятьма псевдонімами, а також займалася написанням книг під чужим ім'ям. Але за допомогою штучного інтелекту можна публікувати книги з вражаючою швидкістю.▪️ І хоча жодна з книжок не стала бестселером окремо, сукупний обсяг продажів, як повідомляється, перевищив 50 000 примірників, що принесло значний дохід (йдеться про шестизначну суму). ▪️ А ще вона почала продавати курси. І як мені здалося, стаття практично рекламує ці курси, бо нових псевдонімів авторка не розкриває (ну бо хоче, щоб книжки далі продавалися). Ну загалом виходить, що кожну її книжку купило десь 250 читачів — що небагато, але разом принесло дуже ок результат. Це і про те, що я вже багато разів тут писала — автору будь-де важко жити із однієї книжки (є винятки, але це саме винятки), тому треба писати регулярно і без довгих пауз (але я зазвичай писала про 1 книжка на рік, а не 200 😂🤪🤪🤪). Але якщо вона і так писала по 10 книжок на рік — то це і до ШІ була ще та машина текстів. Ну і так, в статті йдеться ще й про те, що виявити АІ стає все складніше. «Детектор штучного інтелекту можна обійти», — сказала Кріста Дезір, віцепрезидентка та редакційна директорка одного із найвідоміших видавництв Bloom Books. Неможливо оцінити, скільки книжок зараз створюються з допомогою штучного інтелекту (Навіть деякі автори, які публічно виступають проти цієї технології, таємно записуються на заняття пані Гарт, сказала вона.). «Це засмічує видавничу екосистему, на яку ми всі покладаємося, щоб заробляти на життя», — сказала Марі Форс, авторка бестселерів у жанрі любовного роману, яка не використовує штучний інтелект і була стурбована, дізнавшись, що понад 80 її романів було використано для навчання чат-бота Anthropic.