Пам'ятати усе це — жахливо. Гірше — тільки забути. Такі книги, як «Гемінґвей нічого не знає», потрібні для того, щоб пам'ятати і не забувати ні на хвилину, якою ціною дається ця війна. Пам'ятати, що ми всі зобов'язані боротися за свою країну, адже від цього залежить доля всієї нації. Пам'ятати, що немає героїв Marvel, які все порішають, поки ми живемо це життя в проміжках між укриттями.Ці короткі тексти, наповнені не лише спогадами автора про окопи, бої, повсякденні моменти на фронті. Вони також несуть промені світла, надії та любові. Такої любові, що відчуваєш її, немов на дотик.Думки та роздуми пана Артура мені дуже відгукувалися. Час від часу я зупинялася і думала: «Авторе, ви залізли мені в голову, адже це просто всі мої думки». Але найголовніше — ця книга змусила мене знову проживати травматичні події, які були надійно заховані за стійкими дверима.Важливо говорити про пережитий досвід, особливо, коли через це проходять тисячі українців. Це діє терапевтично і дає можливість відпустити той пекельний тягар. Співчуття, розуміння та підтримка — це реальні речі, які мають бути у всіх у такі складні часи. Ми не просили цієї війни, але маємо об'єднуватися і покладатися один на одного, адже ніхто нас не врятує, окрім нас самих. Тож підтримуйте військових, читайте їхні книги та думки і робіть усе, що у ваших силах, аби перемогти у цій страшній, жорстокій війні.#відгук