Bowmore 12Та бачу я, бачу, що потрібен огляд, я стараюсь, чесно :) Хто там чекав - давайте в коментарі, з чим не згодні по огляду.🎓 Цікаві факти👉 Витримка: 12 років у бочках. Міцність: 40% ABV.👉 Бочки: поєднання ex-bourbon і Oloroso-sherry cask💰 Вартість: 1699 грн в Сільпо по акції, регулярна ціна, в тому ж Сільпо — 3399 грн📦 Упаковка: новий дизайн в цілому вдалий, як на мій погляд. Є уважність до деталей: маленькі «хвилі» на пляшці знизу та зверху, «хвиляста» етикетка та коробка — недоколупаєшся. Ну і в цілому «чорно-біле» поєднання майже завжди виглядає стильно.🎨 Колір: насичено золотий, медовий👃 Аромат: легкий торф / дим дуже збалансовано та інтелігентно по відношенню до інших ароматів. Хересна маслянистість, вплив хересних бочок: солодка лікерність, ягідне варення, цукати. Це все відтіняє цитрус та ванільний пиріг (пирога тут багато, і аромат від цього сприймається доволі спокійним). Віддалено палений цукор і тютюново-шоколадна гірчинка. Галантний, спокійний, зважений. Гарно підійде тим, хто хоче якісної айли, але так, щоб не на всі оберти (йод, бинт, мазь, гума, шпала і ото всьо, що цим збоченим айломанам подобається).👅 Смак: легко, медово (я б навіть сказав мед разом зі стільниками), з деревом, темним гірким шоколадом, цитрусовістю та не дуже вираженими сухофруктами. Це тягне на 12-шку, це приємно та солідно, при цьому от не вистачає мені чогось, щоб сказати «Вау». Не скажу, що «пустовато», все на своєму місці, але якось скучнувато.🫦 Посмак: солодко-медовий, злегка димний, зі зваженою гірчинкою шоколаду/тютюну. Середній по довжині.🔄 Порівняння: це скоріше враження від вживання поряд Arran 10 та Bowmore 12.Arran 10 веселіший, яскравіший, більше відчувається льодяниковість, легка фруктовість в ароматі. Bowmore бере більш торф’яним та солідним ароматом. В смаку Arran більш медово-перчний, з сіллю і солодко-імбирним посмаком. І тут, мабуть, я не стільки про переможця, тому що об’єктивно вони різні і кожен має свої сильні сторони, але мій огляд Arran 10 був доволі скептичний, а тут я його на порівнянні розпробував, і мені здалось, що він точно не програє Bowmore 12. Як завжди, мої порівняння — це щось типу «візьмемо тепле і порівняємо з м’яким, що з цього яскравіше звучить», проте — мені можна😄😄.🧾 Висновок: це чесна 12-ка, з наявністю лагідного, але чіткого торфу, з присутністю хересних ароматів і смаків. Напій, що показує хороший баланс між айла-складовою та звичайними/хересними віскі. При цьому по відчуттю (важливо! це не намагання поставити оцінку, це саме моя суб’єктивна точка зору) — я б його відніс до якісного «повсякденного» 12-річного віскі. Нема «зірок» і вау-ефекту, проте і сказати чогось відверто поганого не можу. Регулярний, можливо трішки скучний віскі, який все ж таки не розчаровує.❓ Чи візьму ще раз: за повну вартість в 3399 грн — точно ні, він не вартує цих грошей. За 1700–1900 грн цілком можна поставити в барчик і наливати хорошим людям, коли їм хочеться зваженої, витриманої айли без екстриму.
The Bowmore no.1 Vaults WarehouseЯ тут готував пост про історію Bowmore і знайшов крутезні фото Alex Telfer No.1 Vaults — легендарний склад (warehouse) дистилерії Bowmore і один із найвідоміших у всьому світі віскі. По посиланню можна подивитись всі знімки, а я частину взяв для цього поста.📍 Локаційно знаходиться на самій дистилерії, острів Islay, на узбережжі затоки Лох-Індаал, що є частиною Атлантичного океану. Частина приміщення розташована нижче рівня моря, що, як я розумію, доволі рідкісний архітектурний випадок.🗓 Дата побудови — 1779 рік. Збудували одночасно із заснуванням дистилерії Bowmore. І це один із найстаріших діючих складів витримки віскі у Шотландії.🧱 Тип складу — dunnage warehouse. Тобто це товсті кам’яні стіни, низькі стелі, бочки стоять у 2–3 ряди по висоті, а не у стелажах. Немає сучасних систем клімат-контролю — умови формуються природньо.🌬 Мікроклімат. Постійно висока вологість, прохолодна стабільна температура, мінімальні перепади протягом року. Кажуть, що це створює неповторний варіант повільного дозрівання.🔥 Склад пережив багато історичних подій, пожежі, зміни власників і реконструкції дистилерії, хоча чогось прям екстраординарного я не знайшов. При цьому No.1 Vaults ніколи не перебудовували кардинально — він залишився максимально автентичним.🥃 Сьогодні це не масовий промисловий склад, використовується для витримки обмежених партій, для екскурсій, демонстрації історичних умов дозрівання та окремих преміальних релізів Bowmore.
🥃 Розбавимо віскі водою дегустації історією. Talisker — для мене це почалось у Сільпо, де я придбав "Таліскер Шторм" за 1000 грн (от же класна ціна попалась), здається, у 2022 році. До того часу я якось не куштував продукцію цієї дистилерії, але спробувавши — зрозумів, чому про неї часто згадують, віскі відверто сподобався.👉🏻 Ну а історія віскікурні Talisker почалась трішки раніше, у 1830 році. Засновниками були брати Х’ю та Кеннет Макаскілли, які розташували її на далекому острові Скай.Початок був не простий — віддаленість і суворі умови ледь не поховали цей проєкт. Talisker змінював власників і балансував на межі виживання. Я почав було писати, від кого до кого переходила віскікурня (часто з формулюванням "банкрутство"💰), але плюнув, бо це відбувалось разів вісім.📈 Справи почали виправлятись десь у 1880-х роках. А у 1887 році Robert Louis Stevenson згадує Таліскер у творі The Scotsman's Return From Abroad (льорн олдфешн Інгліш віз мі :) )📝 До речі, доволі давно зустрічав цю фразу — мовляв, Стівенсон пригадував Таліскер як короля напоїв. Варто враховувати, що він пригадав не тільки його:"The king o' drinks, as I conceive it, Talisker, Isla, or Glenlivet!".🔥 Стабільний розвиток тривав доволі довго, але 22 листопада 1960 року в приміщенні «still-house» (де встановлені перегінні мідні куби — «stills») сталася велика пожежа, яка повністю знищила дистилерію. 👉🏻 За два роки (1962) дистилерію відбудували, зробивши точні копії втрачених кубів, щоб зберегти характерний смак віскі. Сперечатись можу, що смак все ж таки змінився, але ми цього вже не дізнаємось.🥇 З того часу віскікурня працює стабільно, отримувала багато нагород і, в цілому, є серйозним авторитетом в сфері віскі в наш час. Бренд залишається вірним своєму морському корінню ⚓️: підтримує трансатлантичну веслярську гонку Talisker Whisky Atlantic Challenge та проєкти із захисту океану спільно з Parley for the Oceans.👀 В мене вже був Talisker Skye 45.8% на огляді (мабуть, зараз я б написав його трішки по-іншому, але загальний висновок той самий). На черзі — Talisker Storm. І в планах їх Десятка.
Glenmorangie Quinta Ruban, 14 років, 46%, 0.7 л🎓 Цікаві факти👉 Витримка 10 років у бочках з-під бурбону + 4 роки у бочках з-під портвейну Ruby Port.👉 Без холодної фільтрації (non-chill filtered).💰 Вартість: 2599 грн📦 Упаковка: Темно-зелена коробка у фірмовому стилі Glenmorangie. Трошки не класично - але мені нра.🎨 Колір: глибокий, мідний👃 Аромат: Доволі легкий, навіть слабкий на старті, але поступово набирає вагу й стає активнішим. Профіль солодко-свіжий: зелений чай, ягідно-сливові ноти, смородиновий джем, груша, цитрус і цукати. Є м’ятність / ментальність, легке дерево, ваніль, трохи табаку й шоколаду. Разом аромат витончений, але хочеться більше глибини — більше лікерності, важкого шоколаду, густого тютюну. Вони тут є, але вони мінливі, і в них треба «внюхуватись».👅 Смак: Пряний, сухий, стриманий. Гіркота й деревина попереду, солодкість тільки відтіняє. Багато дерева, цитрусова цедра, гіркий шоколад, ягоди, сливовість. Є винна кислинка, легка тютюнова гірчинка. Стримано, структурно, не надто важко.🫦 Посмак: Пряно-перчений, з гірчинкою табаку, сухим цитрусом, шоколадністю і легкою винною кислинкою. Тримається добре.🔄 Порівняння Glenmorangie Lasanta 12АроматУ Ласанти він солодкіший, важчий, хересний: сухофрукти, мед, карамель. У Квінта — стриманість і "бібліотечний дух" (лакований папір, дерево). Lasanta більш харАктерна, але така… грубувата.СмакТут Ласанта програє в нуль. Вона «округла», м’яка, але після меду й сухофруктів там взагалі нема продовження. Після першого шару — пустота. У Квінта структура цікавіша й зібраніша.ПосмакУ Ласанти — простий, короткий, майже ніякий. У Квінта — пряніший, вишуканіший, довший.🧾 Висновок: Зараз на Розетці Квінт — 2599 грн, Ласанта — 2499 грн. Різниця невелика, але по якості Квінт явно виграє. Він цікавіший, ягідніший, м’ятніший, більш зібраний. Та особисто мені не вистачило «солідності» — чогось масивного, дорогого. Але це швидше мої хотєлки і враження, бо стиль Glenmorangie — саме легкість і витонченість. І ще момент: регулярні ціни на Розетці — 4500 грн за Ласанта і 5200 грн за Квінт. Ну, бляха. За такі гроші вони просто не вперлись взагалі, сподіваюсь, що це як завжди Розетка робила рандомні акційні ціни. В цілому, починав я з думки «взяв два фуфла підряд», але з часом Ласанта лишилась так собі, а Квінт — ну реально непоганий.❓ Чи візьму собі: Не можу сказати, що прям хочу бігти по другу — ні. Проте на фоні Ласанти (яку точно НІТ) — Квінт виглядає достойно. Можливо, колись повторю. Чому б і нє.
Jim Beam Double Oak"Босяцький підгон" від кума, тому не звертайте уваги, що там мало залишилось, в цей раз не я уговорив цю пляшку, але на дегустацію вистачило.🎓 Цікаві факти:👉 Спочатку бурбон витримують у традиційній новій обвугленій бочці, потім переливають у ще одну абсолютно нову бочку, теж свіжо обвуглену.👉 Рецептура та пропорції — ті самі, що й у Jim Beam White.💰 Вартість: 989 грн.📦 Упаковка: мені бімівський стиль подобається. Нічого супер особливого, але виглядає гарно.🎨 Колір: насичений, темний, бурбоновий.👃 Аромат: чи то настрій в мене гарний, але він здався мені дуже зваженим і приємним. Не якийсь складний чи вишуканий бурбон, але чіткий, зібраний і навіть солідний. По складових: ваніль, кориця, солодкі прянощі, карамелізований цукор, цукати, чітко акцентоване дерево, легка гірчинка кісточок фруктів. Він приємно відчувається, мабуть, не через те, що в ньому є, а через те, що в ньому НЕМА — зайвої лаковості, різкості, зайвих "офф-ноток".👅 Смак: дерев'яний, з гірчинкою, на диво НЕ дуже солодкий, солодкість тут є, це ж бурбон, але не випирає як в багатьох бурбонах, трішки перчений, коричневий цукор, пряні трави. Після аромату все ж таки розчаровує, видається якось "пустоватим" і невиразним.🫦 Посмак: сухий і доволі не довгий, дерев'яний з легкою пряністю.⚖️ Порівняння з Jim Beam Devil’s Cut. По аромату Доля Диявола набагато легша і "зелена", чітко вловлюються яблучні та льодяникові ноти, Дабл Оак важчий в приємному сенсі, більше дерева, солодкості, кориці. Смак Девіла теж легший, водянистіший, але активніше відчувається кусюча перченість на ковтку і посмаку. А також якась хімічність, про яку я вже писав в огляді Девіла. По аромату і смаку — Double Oak краще, а от посмак мені більше зайшов в Девіл Кат — більш харизматичний, хоча відверто різкуватий. Не дивлячись на посмак, все ж таки Дабл Оак перемагає для мене, ХОЧА — тут обидва гравця не фонтан.❗️Висновок: Напій, який багато обіцяє ароматом, а потім не дотягує по смаку і посмаку. Непоганий варіант для роксу — коли мета не проаналізувати і насолодитись відтінками, а просто випити непоганого алкоголю.❓ Чи візьму собі: та нє, звісно, куму велике мерсі, було цікаво, але так шоб вау — то не дуже. З іншого боку і вартість не так щоб космічна, тож для тих хто любить бурбони на разок скуштувати можна.
Кон'як "Ужгород" КС 10 роківДля повернення обрав нестандартний напій, панове, не кидайтесь тапками, але він для мене "знаковий". Я колись працював у магазині Metro, звісно, у відділі алкоголю — а де ще я міг працювати, ну серйозно ))) Так от я, в той час не розбираючись у всьому цьому, чомусь дивився саме на таку пляшку, і вона мені здавалась якоюсь "крутезною". До речі, не знаю, чому саме вона — але от якось так було.🤪 Ну і як водиться з такими "культовими для тебе речами", краще залишити цю річ недосяжною. Бо досягнувши, розумієш, що так то воно і не дуже.🎓 Історична справка про виготовлення коньяку в Ужгороді:👉🏻 Промислове виробництво коньяків на Закарпатті стартувало у 1959 році в селі Великі Лази Ужгородського району: саме тоді у винзаводі виготовили першу партію коньячного спирту.👉🏻 У 1961 році створено Закарпатський коньячний комбінат, а згодом виробництво було переведено до міста Ужгород.👉🏻 У 1977 році підприємство офіційно отримало назву Ужгородський коньячний завод.Цікаві факти:👉🏻 Ужгород — це марочний коньяк вищої якості (як я розумію, витримка 10 років). Це ж підтверджує криво наліплена лейбочка "КС" — Коньяк старий.👉🏻 В асортименті заводу також є «Три зірочки», «П’ять зірок», «Карпати», «Тиса», «Закарпатський».💰 Вартість: 1089 грн👀 Зовнішній вигляд: Всрато ностальгічний, нагадує мені той період, коли я ще не вживав, бо був дуже маленький і дивився на святковий стіл у батьків. І нє, я не про конкретно цей коньяк, а скоріше про дизайн етикетки та пляшки. 👃🏻Аромат: Очікував більшого. Загальне відчуття — солодка парфумованість, середній по насиченості. Палений цукор, сухофрукти (ізюм, курага), гірка квітковість, солодка кремовість/вершковість з медовим і шоколадним відтінком, горіх, спеції (кориця, ванілька), дерево.Хочеться більшої насиченості, шоколадності та важкості. Постоявши в бокалі, спрощується до солодко-карамельного аромату.Я коньяк п’ю доволі рідко, і останній, який пив, був «Золотий Дюк». На жаль, Ужгород навіть поряд не стояв... Так, я розумію, що це 35 VS 10 років, але десятка теж може бути цікавою, як мені здається.👅 Смак: М’який. Гірчинка виноградних кісточок, сухофрукти (ізюм), дерево — доволі багато, пряна солодкість, ваніль, молочний шоколад. Не викликає відчуття солідності.🫦 Посмак: Легкий, короткий. Дерев’яний, гіркувато-пряний з молочним шоколадом. Пряність тримається непогано, але хочеться ще щось, недосказаність. ❗️Висновок: З плюсів — давня історія виробництва, напій має певні ознаки витримки, ви не сплутаєте його, наприклад, з базовим 3–5 років.Мінуси — до якоїсь значущої солідності в ароматі або смаку він точно не дотягує. При цьому, я не можу сказати, що він от немає цікавих складових, але все це так якось по-дурацьки поєднано, що бажання придбати його ще раз у мене нема. Підкреслю, що в кон'яках я шарю гірше ніж в віскі, тому якщо не згодні - пишіть.❓ Чи придбаю ще раз:Ну, я вище вже описав — за таку вартість точно нє. Правда, ось чим його б замінити — тут я не впевнений. Хто в коньяках шарить (а тут такі є, я точно ж знаю :) ) — запропонуйте.
🎉 Ого, якось так непомітно - вже ДВА роки каналу. 🥃 Другий рік дуже сильно відрізнявся. В першому я постійно думав як збільшити кількість підписників, щоб такого ще придумати. Короче кажучи, ведення каналу було цікаве, але в той же час займало багато часу і навантажувало. Зараз я якось відпустив цю погоню за кількістю підписників і більше зосередився на дегустаціях напоїв, створенні контента як мені хочеться, та спілкуванні з Вами. Статистика цього року: 👉🏻 кількість підписників не змінилась 3100+👉🏻 78 постів зроблено, та приблизно 50 напоїв продегустовано на каналі. Не всі з них віскі, є і горілка (правда чорна) є і парочка кальвадосів, ось цей дуже сподобався- ТОП-1 віскі за цей рік став Arran Sherry Cask, ось він "прямо в серденько" і дуже раджу спробувати. 🙃 Плани ... а поки що їх нема, просто продовжувати бути несправжнім блогером, ділитись своїми враженнями від різних напоїв і теревеніти тут. Дякую всім, що залишаєтесь тут! P.S. На фото мій помічник, він часто допомагає мені в підготовці оглядів.
Glenmorangie 12 The LasantaХто там писав, що Ласанта хєрня, чувак... ну нашо ти накаркав? 🫠🎓 Цікаві факти:👉 12 років витримки, 10 років у бочках з-під американського бурбону (first-fill та re-fill бочки), плюс 2 роки — фініш у бочках із-під хересу (Oloroso Sherry / Pedro Ximénez).👉 Односолодовий, 43 % ABV, без холодної фільтрації💰 Вартість: 2349 грн📦 Упаковка: знаю, що багато людей не полюбляють новий стиль Glenmorangie, але мені подобається — він яскравий.🎨 Колір: насичений з червоним відтінком👃 Аромат: хересний, делікатний, маслянистий. Це не "хересна бомба", але наявність цих бочок при витримці ви точно не пропустите. Солодкий аромат вишні в шоколаді і сухофрукти поєднуються з деревом, горіхами, пряностями (кориця в першу чергу), гірчинкою тютюну та цитрусовістю. Дивно, але 12 років спочатку містить певну "молоду агресивність", а трохи подихавши аромат навпаки стає доволі слабким, з'являється мінеральність і навіть легка трав'янистість, як у … недорогих ірландців???? я чесно сам от пишу і не зовсім в це вірю, але ну якось так. При всіх цих недоліках, не можу сказати, що аромат відштовхуючий — ні, в цілому це середній хересний віскі з трішки мінливим і не зовсім зібраним ароматом, але НЕ неприємний.👅 Смак: дуже м'яко, багато дерева, сухофрукти їх теж багато, солодко-медово, трішки паленого цукру з гірчинкою і віддаленим цитрусом. Відверто пустовато — це п'ється легко і не викликає негативу, але якось нууууу, очікування були явно більші. Якщо не розкладати на складові, то перше враження було типу …"ЕЕЕЕЕ це все???? Справді?"🫦 Посмак: теплий, солодко-медовий з деревом і прянощами. Доволі швидко затухаючий, але шлейф легкої солодкості залишається ще надовго.⚖️ Порівняння: Glen Moray Sherry Cask Finish — він, звісно, простіший і льодяниковіший, нема такої глибини аромату, смак менш насичений, більше горіхово-карамельний, ніж шоколадно-вишневий і ТАК, звісно, він програє, АЛЕ він програє НЕ на багато, при вартості в ТРИ рази менше. І виходить, що це два напої, які обидва зірок з неба не хапають, але один з них коштує 900 грн, а інший 2400.❗️ Висновок: От знаєте, є люди, виховані, не злі, певною мірою навіть розполагають до себе, нічого поганого про них не скажеш, але з ними якось нудно і "ніяк". Це той самий варіант з віскі. Чи можу я сказати, що віскі неприємний чи поганий? В цілому, ні. Але якщо аромат ще більш-менш цікавий, то смак і посмак — це розчарування. Якщо вам хочеться дуууже спокійний хересний віскі — то можна спробувати, але чи варто за таку ціну? Мені здається, що ні. І це я про акційну ціну 2349 грн.До речі, в більшості інтернет-магазинів така ж приблизно ціна, але регулярна вказана ~2900 грн, на Розетці регулярна ціна зазначена як 4500 грн. Я схиляюсь до думки, що це просто Розетка маніпулює відсотком знижки, проте якщо чисто гіпотетично уявити, що через місяць це буде коштувати 4500 грн — це просто пиздець, іншого слова я не підберу, бо цей віскі не вартий 2400 грн, а 4500 — це взагалі якийсь космічний прайс для нього. Це типу як Bells 0,7 продавати за 1000+ грн.❓ Чи візьму собі: ні, проста дванашка Glenmorangie має право на існування і навіть непогана, як і вже знята з виробництва десятка я писав вже про неї, але вони дешевші і більш "стандартизовані", а тут типу солідна витримка в різних типах бочок, очікування вищі, а по факту — ну, таке собі.
Сто Один Дикий Індик 50,5% :)🎓 Цікаві факти:👉 Виготовлений у Кентуккі і витриманий у нових дубових бочках з обвугленням char #4 “alligator” ~ 8 років👉 Складається приблизно з 75% кукурудзи, 13% жита і 12% солоду💰 Вартість: 1 129 грн📦 Упаковка: мені подобається рельєфний відтиск і форма пляшки🎨 Колір: бурбон, насичений, темний👃 Аромат: трішки різкуватий з гленкерну, з бурбоновою "лаковістю", яка непогано вивітрюється, і подихавши аромат стає збалансованішим. Солодка карамель, причому для бурбонів солодкість доволі стримана, не викручена на максимум; дерево, ягоди смородини з кислинкою, трішки пильні, але соковиті лугові трави, ваніль, випічка, прянощі/тютюн.👅 Смак: солодко-медовий, доволі багато дерева, прянощі/кориця, тютюнова гірчинка, цитрус, на ковтку відчувається 50,5%.З роксу з льодом — стає питкішим, при цьому не водянистим (50,5 все ж таки) з цікавим поєднанням солодкості, трав'яної "зеленості" та тютюнової гірчинки.🫦 Посмак: перченість з деревом і солодкою карамеллю та прянощами, доволі довгий і "кусючий", в самому кінці якась зайва кислинка, яка трохи псує враження від посмаку. Посмак від Індик+льод мені не сподобався: занадто багато саме гірчинки, в той час як солодка пряність "розмивається".❗️Висновок: загалом доволі непогано, розумію, чому багатьом подобається, але при цьому стиль Індички трохи не моє. Навіть не знаю, чого не вистачає, щоб повністю сподобалось. Наче й норм: є і міцність, є і певна вкусо-ароматика, але при цьому от трішки якось ну от нє.❓ Чи візьму собі: як вже казав — Індик (я саме про різні бурбони від Wild Turkey) — це не моє, я вже давно впевнився в цьому. Приблизно за таку ж ціну — 1399 грн — я б взяв Woodford Reserve 0.7 л 43,2%. При цьому, це саме моє власне IMHO, і загалом Wild Turkey 101 50,5% — доволі непоганий бурбон.
Arran Sherry Cask 🎓 Цікаві факти:👉 NAS, хоча в інтернеті зустрічаю інфу про сім років витримки у бочках із-під хересу, “хогсхед” (hogshead) 250 літрів👉 NAS, 55,8% non chilled filtration, natural color 💰 Вартість: ~2 700 грн📦 Упаковка: арранівська трішки "медична" пляшка і якісна хоча й проста в дизайні туба 🎨 Колір: янтар / червона мідь👃 Аромат: якщо коротко - якісний хересний віскі, ви його легко впізнаєте. Подробиці - солодко, маслянисто, тягуче, об'ємно, сиропно, приємна "колючесть" (не спиртуозно, але ви розумієте що напій міцний). Вишня в шоколаді, ягідний-джем, зефір з цукровою пудрою, сухофрукти, банан та горіхи (горіхові банани?), подихавши на задньому плані з'являються екзотичні фрукти і легкий цитрус, приємна пряність. Але якщо виділяти головне то це сироп-джем-вишня (ягоди), зефірність. 👅 Смак: багато дерева, солодкості, гіркого шоколаду, пряні трави та кориця, цукати. Спиртуозність не відчувається але 55% надає сиропність і імбирно-перчений відтінок. Звісно трошки "кусає" язик, проте це дуже приємно. 🫦 Посмак: гарне продовження смаку, лагідно затухаючий, доволі довгий, пряний, імбир, гіркі трави, шоколад. Дуже круто розкривається саме на ковтку. Міцність дає про себе знати, але в правильому виконанні. ❗️Висновок: це любов, той випадок коли мені прям дуууууже зайшло, я його впевнено радив вже двум друзям. Офігена комбінація солодкості / пряності / гіркоти замішані на бочковій міцності яка стягує рот але не вижигає горлянку. Такий смак, що багато не вип'єш, але при 55.8% багато і не потрібно.❓ Чи візьму собі: так...все, продовження не буде...я точно це придбаю ще раз
TGLIST.COM.UA
