я щиро переконана, що настільки талановитих авторів, як Шевчук, можна перелічити на пальцях однієї руки, і хрін мене хтось переконає у зворотньому. 🌙 «дім на горі», Валерій Шевчук🖋️вид-во: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГАпочну із прикладного, а саме зі структури книжечки. перш за все хочеться зазначити, що крім власне однойменного роману, книжка містить також оповідання, нібито написані Іваном Шевчуком, одним із персонажів «дому на горі». тому про роман і оповідання хочу поговорити окремо.🖼 отже, «дім на горі» — млосний і сонний, як повінь із молока. пахучий, містичний, казковий і сповнений терпко-солодкої любови по самісінькі вінця, настільки, що аж розхлюпується. він про молоду красуню Галю, яка живе на горі зі своєю старенькою бабцею, і про двох чоловіків у її житті. один з них прилітає чорним француватим птахом, щоб випробувати її першою спокусою щойно достиглої юності, а другий має зійти на цю гору своїми ногами і попросити кварту води, щоб напитися. від першого родяться хлопці, котрі не годні найти собі місця в цьому житті, а від другого — неймовірно красиві і горді дівчата. і це тільки одна, наріжна історія про любов, призначення і пристрасть, яка чекає на вас отутечки. 🌾 це майстерний, ювелірний магічний реалізм, від якого складно відірватися попри густі (безумовно, просто найкращі!!) описи сільської природи і глибокий пронизливий психологізм автора. це роман про різне кохання між такими різними парами, про прийняття,дорослішання, пошук свого власного шляху, про щемкість доленосних моментів і проблиски краси в буденному трибі життя. він водночас звичайний і настільки нестерпно красивий, що хочеться плакати, коли читаєш,хочеться затримувати подих і перекочувати кожну фразу на язику знову і знову —настільки цей текст сочиться ароматами, бринить ледь вловимими звуками і пронизує життя найтоншою магією, на яку здатен тільки дуже уважний спостерігач. для мене це був унікальний досвід і я дуже тішуся, що маю ще непрочитані книжки пана Валерія, аби вернутися до них при нагоді. 🦉 оповідання ж, до речі, значно більш готичні і похмурі, ніж роман. я б навіть назвала їх подекуди зловісними. ніби нічого нового: відьми, перелесники, мертві, безсмертні, прокляті та інша нечиста сила, але авторський погляд на всю цю братію все ж відрізняється, як на мене, від більшості інших авторів. це додає неповторної атмосфери і змушує мене теж рекомендувати їх до прочитання, бо подібного переосмислення я також ніде ще не зустрічала. 🪷одним словом, як ви вже зрозуміли, ця книжка — то скарб для гурманів, поціновувачів чортівні, готики, легкого магічного реалізму, любові, краси і тонкого, ніжного, закоханого погляду на світ божий. мені дійсно дуже болить з того, що про Шевчука не чути з кожної праски, бо вважаю його генієм, яких ще треба пошукати, як ви вже могли зрозуміти з мого захопленого спіча.ну бо самі дивіться…химерні нитки простягалися від нього до неї, і Олександра відчувала, що її обплутує тими нитками, що стає вона зовсім безвільна і мимовільно шле до нього нитки свої і що вони незвичайно між собою сплітаються. не мала сили опертися тим чарам, так само й він; хоч розділяв їх стіл, відчував він тихе тепло від цієї дівчини, щось душне й гаряче вливалося йому в серце, хвилювало й пекло; вона ж не могла не відповідати на його погук. таки пахло від нього шкірою, та й весь він був жорсткий та сильний, і нитки його були наче дратва». #прочитала