Про використання ШІ в навчанні та творчості

Студент, який питає ШІ про ідеї для свого проєкту та прохає створити основну структуру віддає ШІ найсмачнішу задачу творчості. Це відмова думати, відмова від створення знання. Це лякає мене. Студент, який шукає книжки за допомогою ШІ, питає основні ідеї та терміни кожної книги, а потім питає ШІ, на якій саме вони сторінці, щоб самостійно прочитати — радує мене. Студент, який просить ШІ написати текст власного диплому, для того, щоб набути заданого обсягу, — лякає мене. Студент, який сам пише текст та прохає ШІ перевірити цю роботу, вказати на логічні помилки, недостатність аргументації, хибні або недоведені гіпотези, — радує мене. СММник, який питає ідеї текстів у ШІ, —лякає мене. СММник, який віддає власноручно написаний текст ШІ та питає, які в ньому є стилістичні помилки, — радує мене. Людина, яка питає ШІ, чи кинути кохану людину чи ні, — лякає мене. Людина, яка віддає ШІ переписку з коханою людиною, та питає — «які з моїх фраз могли образити партнера?», щоб навчитись бути лагідним, — радує мене. Студент, який пише диплом з ШІ — це не погано, це сучасність. Але пізнання неможливе шляхом постановки питань до ШІ. Знання формується лише всередині, коли ми усвідомлюємо нові категорії. Знання формується, коли ми пізнаємо тонку відмінність між категоріями. Наприклад, чим відрізняється монолог від діалогу? Чи можемо ми подумати про відповідь самостійно, не підглянути її? Чи цікаво створювати гіпотези, потім їх перевіряти, відкидати хибні і залишати ймовірні? Гостра свідомість, чутливість до втрати цікавості, до втрати концентрації, до втрати бажання пізнавати, до втрати відповідальности — це все результат практики йоги. Лише свідомість дозволяє зробити з отрути нектар та не втрачати, а отримувати від використання будь-яких інструментів. @Tpryhodko, Тетяна Приходько