Руді ділиться

«Дослідник Голодомору Дж. Мейс назвав сучасне українське суспільство постгеноцидним. Бути «постгеноцидним суспільством» означає не мати пам’яті, адже упродовж 70 років радянська влада систематично прищеплювала українцям ліки для амнезії (термін за З. Фрейдом). Режим планував створити новий вид homo sovieticus — людину без самоусвідомлення, без пам’яті, без почуттів і прагнень. Особливості поведінки нащадків жертв Голодомору складають в собі: наднормове нераціональне накопичення або зберігання запасів їжі, неможливість позбутися непотрібних речей, фокус на їжі, переїдання та постійне занепокоєння виживанням. Щодо особистих цінностей — тут І. Рева вказує, що нащадки жертв Голодомору переживають комплекс національної меншовартості, а також постійний страх поразки. Нащадкам жертв Голодомору також бракує чоловічих рольових моделей, як джерела лідерства й підтримки».З дипломної роботи на тему ТРАНСГЕНЕРАЦІЙНА ТРАВМА І ЇЇ ВПЛИВ НА ОСОБИСТІСТЬ пані Анастасії Лозінської, знайденої ось тут.

Щойно я 5 хвилин істерично гиготіла з цієї картинки, із чого зробила висновок, що мене поплавило остаточно і моя кукуха практічєскі усьо, на виході.Утрірую, звісно, але якщо чесно, рівень втоми (і фізичної через неможливість нормально спати і відновлюватися, і емоційної, і інформаційної, і ментальної) просто зашкалює, і я вже всерйоз міркую, які міри терміново вживати, щоб не зловити вигорання, бо з нього вилазити дуже довго і дуже дорого.Тому відкрила календар і забукала собі відпустку.Я на власній шкурі знаю, що таке вигорання, і бачила багатьох вигорівших клієнтів — і я туди точно не хочу. Більше не хочу.А, і ще. Я ненавиджу всю цю пропагандистську хуйню про незламність. Я, бляха, зламна, бо я жива. Моя психіка зламна, і моє жіноче тіло найбільше ламає хронічний стрес. «Хорошим дівчаткам» і так в цьому світі важко, бо вони не хочуть завдати близьким своїми проблемами зайвого клопоту і бояться когось засмутити і розчарувати, а тут ще й «незламність» забирає в тебе право на втому, розпач, слабкість, тихе зізнання собі в першу чергу «я більше не вивожу».Так от, нормалізую і легалізую втому. Бо якщо ми з вами не маємо права втомитися, то я, бляха, вже не знаю, хто те право має.

Романтизація літа. Щоденник.Вчора відмінилась сесія з клієнткою, і замість роботи я пішла на річку пити бамбл. Перша холодна кава цього року. Сиділа на гарячих сходинках, дивилась на травинки, які гойдалися на вітрі, на хвильки, нюхала чебрець, яким встелена земля. Впіймала усвідомлення. Природа — це сила, але щоб відчути її, потрібен контакт, і в цьому контакті потрібно вміти бути. Без стосунку, без контакту, природа не зможе щедро поділитися цією силою, і замість наповнення, все, що відчуєш — це втому та виснаження.Сьогодні вранці, перед робочими тасками і всіма клієнтськими сесіями, заварила собі фільтр, відкрила цікавезну книжку, яку на вихідних взяла у бібліотеці, і з величезним задоволенням прочитала кілька розділів.Зрозуміла, що прийду на сесії в дуже продуктивному стані, бо перш ніж пірнути в життя інших, я пірнула у своє, і принесу на сесію до кожного клієнта життя, ресурс, присутність у самій собі.Отже, ✅ випити бамбл біля річки✅ почитати в будній ранок художню книгу з бібліотеки перед роботою, попиваючи смачну каву

Пум пум пумТеорія дзеркальних нейронів зазнає перегляду і критики в сучасній нейронауці. Це не означає, що вона цілком спростована, але багато її популярних трактувань були перебільшеними або неточно екстрапольованими на психологію та психотерапію.Дзеркальні нейрони відкрили у мавп і виявилось, що вони активуються як при виконанні дії, так і при спостереженні за тим, як інша істота виконує ту ж дію. Це стало базою для гіпотез про емпатію, навчання шляхом спостереження, розуміння намірів, навіть мови.Чого критикують:😬 Емпатія ≠ дзеркальні нейрониІдея, що ці нейрони пояснюють емпатію, емоційне розуміння чи терапевтичну присутність, не має достатньої доказової бази у людей.▸ Часто висновки ґрунтувались на непрямих даних з fMRI, які не можуть виявити конкретні нейрони.▸ Поняття “дзеркальна система” у людей набагато складніше, ніж в експериментах з мавпами.😬 Гіпотеза надто узагальненаЇї застосовували для пояснення надто широкого спектру феноменів — від аутизму до мистецтва, що викликало сумніви в науковій строгості.😬 Механізми і докази в людей залишаються непрямимиНемає прямого способу довести існування дзеркальних нейронів у людському мозку з такою точністю, як у тварин. Тобто ми не можемо побачити “нейрон X активувався і під час руху, і при спостереженні” так само точно.😬 Альтернативні поясненняДеякі дослідники вважають, що спостереження і виконання дій можуть активувати подібні зони мозку через асоціативне навчання, а не завдяки окремій “дзеркальній” системі.Ідея дзеркальних нейронів залишається цінною гіпотезою, але вона вже не вважається всеохопним поясненням емпатії чи міжособистісної взаємодії.

Притча про матчу.Нещодавно я натрапила на красивезний посуд для приготування матчі. Згадала, що пила її один чи два рази, і було якось фі, але посуд мене зачарував.Так мене захопила ідея, що я замовлю цей посуд, замовлю додому матчу і буду її готувати.Майже щодня я прокручувала цей майбутній досвід у своїй голові. Уявляла, які напої буду готувати. Уявляла, як у блозі буду вести нову сюжетну гілку — «Юля і матча». Знайшла чайний магазин, витратила час, щоб прочитати опис різних матч, вибрала ту, яку замовлю, і зберегла собі посилання в закладках «купити».І тут мені прийшла думка: треба, перш ніж робити замовлення, сходити в кавʼярню і замовити собі напій. Нагадати, що там за смак.І сьогодні, завершивши останню клієнтську сесію, я, не зважаючи на лютий холод, одягла зимове пальто і пішла в кавʼярню. Замовила матча-лате на кокосовому. Розрахувалась. Сьорбнула.І перша думка, яка виникла після сьорбу: господи, яка ж хуєта (матча-ловери, на свій рахунок не беріть, це лишень досвід моїх смакових рецепторів).Мораль.Ми довго можемо носитися у своїй голові з якоюсь ідеєю. Про власний бізнес. Інстаграм-блог. Ютюб-канал. У нас в голові все так красиво, логічно, правильно. У нас в голові ми там, у тому досвіді, щасливі. Нам «смачно».Та в реальності нам може не сподобатися.Тому вкрай важливо знайти спосіб спробувати. Знайти / створити собі демо-досвід. І вже потім приймати рішення на основі власного досвіду, а не своїх фантазій.

Робота з психологом — це не просто робота з набором технік, а новий досвід взаємодії. Саме через стосунки з психологом людина отримує можливість переписати свої старі, травматичні моделі прив’язаності та навчитися довіряти.Як це працює:Психолог створює простір, у якому є стабільність, підтримка та повага. Він приймає клієнта без оцінок, дотримується домовленостей і послідовно вибудовує безпечні стосунки.Але тут у людини може виникнути внутрішній опір:💭 «Це просто його робота, він робить вигляд, що я для нього маю якесь значення»💭 «Він зі мною лише тому, що я йому плачУ»💭 «Якби не гроші, йому було б байдуже»Ці сумніви абсолютно природні. І найкраще, що можна зробити, — сказати про них психологу.Це не незручне питання, а важливий крок до справжньої довіри. Для психолога це знак, що ви починаєте будувати справжній, живий контакт, а не просто «відпрацьовуєте сесію».Ще один розповсюджений бар’єр:💭 «Психолог сам не ідеальний! Як він може допомогти мені?»💭 «Психолог має бути бездоганним, без тривожності, особистих проблем і шкідливих звичок».Це типове спотворене очікування. Адже здорові стосунки можна побудувати і з неідеальною людиною. Робота з психологом дає можливість побачити це на практиці.Психологи теж проходять цей шлях у власній терапії, щоб вибудувати власну стабільну прив’язаність.Робота з психологом не просто дає інструменти, вона змінює сам спосіб вибудовування довіри. Мозок отримує новий досвід стабільних стосунків і поступово переписує свої старі сценарії.(Текст не мій, але я з ним дуже погоджуюся)

Була вчора на семінарі шанованого американського психотерапевта. Тема була про резильєнтність, стійкість по-нашому.Коротше.Знаєте, на третій рік повномасштабки вже ми (українці) можемо людям читати семінари про стійкість. У 2022 такі тези були б на вагу золота, зараз, особисто для мене, вони вже цілком вшиті і зрозумілі, бо хз як воно без цього жити скільки часу в страху, невідомості і відчутті постійної загрози в будь-який рандомний момент.Але повторення — шлях до опанування, і інформація дійсно цінна і важлива, тому тези залишаю.Отже. Що сприяє посиленню стійкості:✨ Пошук підтримки у інших. Дуже важливо шукати підтримку — соціальну, інформаційну, емоційну✨ Важливо ділитися тим досвідом, який ми проживаємо, в будь-якій формі, не лише з психотерапевтом. Розділити досвід — це не лише про виговоритися, це може бути і через мистецтво✨ Інколи потрібно прийняти, що все, що ми можемо зробити — це рухатися далі ✨ Робити щось, що має значення. Людина може багато пережити, якщо в неї є розуміння, для чого вона це робить✨ Майндфулнес✨ Дуже важлива надія✨ Наявність можливих і досяжних цілей, які будуть нас підтримувати. Кожен з нас потребує тих цілей в житті, які реальні для виконання✨ Виконання рутини ✨ Гумор, сміх, усмішки✨ Будь-який прояв краси — музика, візуал тощоА що ви використовуєте в своєму житті, щоб плекати свою стійкість?

Давненько нічим тут з вами не ділилась, то ж дайджест, що зараз відбувається✨ переїхала в нове місто і вже майже адаптувалась, хоча за межі свого району виїжджала в саме місто аж два рази 😒🥰залишилось всього 2 місяці до завершення річного потужного глибинного навчання з аналітичної психології. Відчуття росту таке, наче до — то ти читати не вміла, а зараз вивчила всі букви, знаєш як вони читаються, пишуться, і це наче ти в зовсім інший, дорослий світ потрапила, де такііііі можливості, що матінко рідна 🔥✨ шахеди і ракети заїбали, тут вже, на жаль, стабільно. Обіймаю тих, хто теж живе в Україні✨ почала готувати багато контенту в інсту. Якщо ви вже відвикли, що я там щось толкове пощу, і давненько на мою сторінку не зазирали — то велкам✨ буду перебудовувати всі бізнес-процеси. Поки докручую свої ідеї на стратегічних сесіях, і в 2025му буду реалізовувати, тому слідкуйте за анонсами ✨✨ дуже в доброму напрямку рухається особиста терапія, бачу красиві результати, які конвертуються в новий рівень самоприйняття і щастя✨ мала дуже великі сподівання, що десь поруч з новим домом знайду зал, але поки безрезультатно 🗽☕️ за Києвом не сумую. Принаймні, поки💡 дочитала 56-ту книгу за 2024 рік, і до кінця року хочу бахнути ще 13 ⭐️✨ хочу кудись на море за кордон хоч би на тиждень, але перспектив туди поїхати поки дуже небагатоА як у вас справи? Що зараз проживаєте?

В матриці долі є один цікавий архетип — вчитель, він же 5 енергія, він же ієрофант.Один із ключових мотивів цього архетипу — влада. Але влада не матеріального плану, як в імператора, короля, а влада ідеологічна — влада встановлювати цінності, влада називати щось правильним / неправильним, влада визначати моральні норми і орієнтири.І немає небезпечнішої в світі істоти, ніж 5рка, яка проживає свій архетип в тіні. Яка декларує «я за мир і добро у всьому світі», і навіть щиро в це вірить, та на несвідомому рівні реалізує потребу цього архетипу. Хитро, підло, маніпулятивно.І немає кращого у світі вчителя, який визнав свою потребу сидіти на ідеологічному троні, і обходиться зі своєю владою мудро і відповідально.Ієрофант, який усвідомлює, як впливає на світ, робить це обережно. А той, хто не усвідомлює, змушує людей втрачати цілісність, розпалюючи внутрішні конфлікти.В ієрофанта є вбудовані таланти красномовства і вміння переконувати. Йому вірять. За ним готові йти. За проголошені ним істини готові вбивати і вмирати.Багато новоспечених гуру і гуринь з інстаграму мають енергію ієрофанта, вчителя, 5рку себто. І горе тим клієнтам, які потраплять до тих із них, хто в собі потребу влади 5рки не прийняв. А не прийняв — це не означає не реалізовує, а реалізовує неусвідомлено і абсолютно безвідповідально.Про це цитата в попередньому пості. Дата ІІІ ст. до н.е. каже про те, що історія це не нова, а стара, як світ, і прописана на архетипічному шарі колективного несвідомого.

Прикол щас розкажу.Чим більше я в терапії, і чим глибший рівень моєї внутрішньої роботи, тим менше в мене залишається потреби вести блог, ставати популярною і вкладати гроші в свою медійність.Будь-яке досягнення — це компенсація. Популярність і медійність — не виключення. До речі, як думаєте, який такий «дефект» (субʼєктивний, виключно за внутрішнім переконанням) компенсує людина через популярність?Будь-який успіх побудований на травмі, яким би красивим зовні він не виглядав. І чим грандіозніший успіх, тим більше гівна зʼїла і не перетравила свого часу людинонька.Таким чином шлях успіху стає спробою врятуватися від болю, з яким неможливо жити.І чим більше в ту рану заглядати і зцілювати її, тим менше рухів тіла потрібно робити, щоб всю ту конструкцію, яка навколо рани вибудувалась, обслуговувати.Чи означає це, що я не буду вести блог? Зовсім ні.Але мені потрібні нові сенси і нові рушії. Бо фантазії про десятки і сотні тисяч підписників і впізнаваність в супермаркеті більше мені не являються, а на них багато що трималось.Викристалізовую нове бачення своєї присутності в соцмережах і нову для цього мету. Сподіваюсь, що ось-ось. А поки відчуття, що цей напрямок роботи знаходиться в світі духів і шукає шлях до втілення.А в чому ж прикол, спитаєте мене ви? В тому, що модель успіху, яку нам продають з усіх шпарин, ніхєра не про успіх, а про душевні рани, і бажання проявлятися на велику аудиторію не обовʼязково про пропрацьовану самооцінку, як це люблять нам продавати. Чим більше ти по-справжньому щасливий, тим менше тобі хочеться про це кричати.Чим більше ти «пропрацьований», тим менше це треба демонструвати.Чим більше ти зцілився, тим менше треба щось комусь доказувати і щось в когось заслуговувати.П.С. Це абсолютно не означає, що якщо людина не веде блог і не присутня в соцмережах, то вона автоматично дуже «зцілена». Треба розбиратися в індивідуальному порядку.