Я місяцями ходила навколо теми покупок для дитини, бо всі пости про «треба/не треба» були чужими досвідами, а не моїми потребами. І мене все вже дратувало, та час пологів ближче і ближче і вже тягнути немає сенсу) Але як знати потреби, якщо я нічого майже не памʼятаю про немовля, а за 6 років ще і багато змінилося. Читаю значить книгу про вибори людини і знайшла для себе класне питання на рефлексію, яке вивело мене за руку з хаосу збережених постів «маст хев для немовля». Питання «яку рутину життя я хочу створити по всім процесам, як я хочу щоб це відбувалося і що мені для цього треба як інструменти». Від мого запиту на кожен день, ранок, ніч, прогулянки, будується список що мені треба. Виявилося, що я не хочу типовий візочок для немовля, бо я хочу слінги і коли дитина на мені/ татові, а типовий візочок для мене це фізично незручно і так було в перший раз. З Романом я купувала 4 рази візочки різні і 3 з них роздала знайомим, користувались обʼєктивно одним, коли він вже трохи ходив і втомлювався швидко, це від року до двох з половиною. Інший час – це було навантаження на спину мені у вигляді «розбери-збери». Тому йойошка для походів на сніданки чи прогулянок не зі мною + слінги. Виявилося, що підігрівач серветок для попи все ж треба. І пофіг, що з цього часто сміються інші мами, бо я хочу і собі і дитині комфорт, коли я змінюю дитині підгузок. Я памʼятаю свій мастит, передопераційний стан з ГВ, тому електричний портативний і сильний молоковідсмоктувач мені треба, навіть якщо хтось пише «мені не треба було/це шкідливо». Я розписала всі процеси і до них потрібні гаджети, бо всі вони насправді для мого комфорту здебільшого, я знаю, що дитині багато не треба. Але мій ресурс і гарний настрій — теж потреба дитини, а тут вже треба помахатися з гаджетами))