Вітаю! Хочу залишити відгук.До останнього вагався чи записуватися на курс, адже дуже заклопотаний (на курсі дізнався, що це про мене каже) утім подумав, якщо в записі то ок. Заявлена тема видалася дуже актуальною бо відчував, що не справляюся зі своїми соціальними ролями. Я радий бути батьком, чоловіком, сином, другом, переважно роблю те що подобається, але всередині відчуваю претензії до себе, наче у кожній ролі роблю недостатньо. Не допомагають ні інструменти з особистої ефективності, ні тайм-менеджмент. Вже все правильно сплановано, і виконую все вчасно; лягаю до 12-ї і не вживаю алкоголь; і навіть попри те що я батько трьох хлопців (двоє — трирічні двійнята) знаходжу час на себе і свої захоплення. Все як книжка пише, але чогось наче бракує.Було важко налаштуватись на неспішний темп Павла і довгі діалоги. Хотілося пошвидше зрозуміти «концепцію Паші», адаптувати під структуру свого щоденного розпорядку і піти далі. Утім «метод Паші» змусив сповільнитися і прислухатися — до лекторію, а потім до себе. Я все ж таки не став чинити опір своєму мозку і зробив для себе максимально стислий опис найважливішого з почутого для мене: «залишити лише свої соціальні ролі, прийняти себе в них і проживати їх на повну, через усвідомлену присутність, впізнаючи красу та знаходячи цікавість». Утім зараз я розумію, що якби Павло просто відразу щось таке проголосив, це б не зазвучало в мені. Наприкінці останньої лекції було запитання вдячність, і я подумав, що це також про те, щоб не бути мудаком, який не дає іншим бачити красу і ламає їх цікавість. Ми з хлопцями вже другий день не поспішаємо в садок, вчора роздивлялися пожежну машину, а сьогодні — тінь від диму на будинку. Сподіваюся зможу так і надалі.Дякую Павле і дякую усім, хто зробив цей досвід можливим!