Я працюю з Пашею і допомагаю його ідеям ставати реальними проєктами. Іноді у мене запитують, яку «науку» Паша викладає. Нещодавно ми провели три офлайн-прогони лекторію ХТО ТИ, і я вирішила спробувати описати, як я бачу його метод роботи. Описати для себе і вас. У всіх своїх проєктах Паша займається спільним – веде людину до того, щоб вона пізнала або хоча б наблизилася до пізнання своєї справжньої суті. У Паші ніби вбудована класна «помічалка» – він добре бачить перешкоди, які стоять на шляху до цього пізнання. У своєму житті та житті інших людей він помічає патерни, моделі поведінки, схеми психіки, які заважають людям подивитися на своє життя з метапозиції. Бо оцінити фільм можна лише тоді, коли дивишся його на екрані, а не поки граєш у ньому роль. У результаті своїх спостережень Паша описав поняття Соціального тіла і Маленького розуму. Розбираючи їх, ми починаємо бачити, як сформувався той образ, який ми називаємо собою.Через приклади з життя він показує, як наш розум вводить нас у тюрму своїх упереджень і інтерпретацій. Паша розвінчує хитрощі розуму і допомагає від нього від'єднатися — перейти у позицію: не розум живе мною, а я користуюся розумом для того, щоб жити те життя, яке хочу. Те ж саме з соціальним тілом. Паша показує, що ми маємо соціальне тіло, яке формують інші люди. І що те, що ми називаємо собою, є сукупністю думок інших людей про нас.Розмова про це часто буває непростою, бо вона торкається найбільш болючих точок. З’являється сум від думки, скільки років можна прожити в пастці хибних уявлень про себе. І чим старшою стає людина, тим гостріше це усвідомлення.Далі Паша не залишає людину в точці зневіри. Він показує, що є більше – є те, що було до всього. До того, як маленький розум нас захопив. До того, як нас сформували інші люди. До того, як ми самі заплуталися у безлічі хибних визначень про себе.Тут починається розмова про дивовижність життя і красу світу. Ми заново дивимося на те, як влаштований світ навколо нас, на «технологію» нашого тіла, знайомимося з мудрістю природи. Ці моменти дуже надихають, бо з’являється відчуття, що в цьому житті справді є диво. І що воно ось тут – поруч. І що воно постійно присутнє. Наступний крок — ще глибший. Ми йдемо до того, що можна назвати першоджерелом життя. Паша показує, що є ще щось, що за всім цим спостерігає. Є щось, що усвідомлює весь цей кінотеатр нашого життя.Найчастіше саме тут ми потрапляємо у незнання. Паша через питання заводить людину у стан розгубленості — у точку, де вона раптом бачить: я не знаю, хто я. А що я взагалі знаю?І він не поспішає цю розгубленість знімати. Навпаки, залишає людину в цій точці, щоб відповідь не прийшла як ще одна інформація, а з часом народилася як переживання прямого досвіду.Щоб сталося не пізнання, а впізнавання.Якщо дуже коротко описати метод, то спочатку Паша від'єднує людину від усіх знань, які вона має про себе. А потім на цю порожню основу починають приходити нові відкриття: як можна жити інакше, як бачити красу світу, що таке мудрість життя, що таке усвідомленість і присутність._____Я дуже люблю все, що відбувається у цьому дослідженні, і сама знаходжуся всередині цього процесу. 13–15 березня ми проводимо онлайн-лекторій ХТО ТИ. Запрошую до нас.