The Voicer

Чому Захід відкрив обійми Сирії, але відвернувся від АфганістануForeign Policy пише, що тепле ставлення Заходу до нового президента Сирії, Ахмеда аль-Шараа, може здатися абсурдним. Колишній лідер пов’язаної з «Аль-Каїдою» групи, Шараа вже потиснув руку Макрону, виступив у ООН, отримав похвалу від Дональда Трампа і обіцянку скасувати санкції.У новій версії заборони на в'їзд Трампа Сирії більше немає — на відміну від Афганістану, який тепер у списку. Це підкреслює різке розходження у підходах: попри подібні ризики, Захід обирає різні стандарти. Сирія тепер «прийнятна», Афганістан — ні.Причина? Не закони чи легітимність. А історія, імідж і геополітична вигода. США не втратили тисячі солдатів у Сирії, як в Афганістані. А Шараа вміло переосмислив себе: з бойовика — у «державника» в костюмі. Талібан же залишився в тіні — зі старими обличчями та заборонами для жінок.Попри попереднє терористичне минуле, Шараа дозволив жінкам брати участь у публічному житті, а сирійська діаспора — навіть критична — виявляє більше готовності до співпраці, ніж афганська.Нарешті, Сирія — це Східне Середземномор’я, поруч Ізраїль і Туреччина, і важелі впливу на Іран. Афганістан натомість втратив стратегічну вагу в очах Заходу.США, можливо, випробовують нову тактику: не ізоляція, а раннє залучення. Чи вдасться такий підхід утримати Сирію від нової хвилі насильства — питання відкрите. Але для Афганістану урок простий: географія і зовнішній вигляд іноді важливіші за принципи.The Voicer | Підтримати

Трамп проти Каліфорнії: як президент перетворює федералізм на знаряддя покаранняThe Atlantic вважають, що відносини між адміністрацією Дональда Трампа та штатом Каліфорнія досягли нового рівня напруги. Минулої п’ятниці стало відомо, що Білий дім планує скоротити федеральне фінансування штату — передусім для державних університетів.Того ж дня в Лос-Анджелесі спалахнули протести після спроб арештів, здійснених агентами імміграційної служби (ICE). А вже в суботу Трамп заявив, що федеральний уряд мобілізує підрозділи Національної гвардії для розгортання в Лос-Анджелесі — попри заперечення губернатора Ґевіна Ньюсома.Хоча в минулому Нацгвардію вже залучали під час масових протестів (як у 1992-му та 2020-му роках), рішення Трампа є незвичним тим, що воно прийняте без згоди місцевої влади. Востаннє подібне траплялося у 1965 році, коли президент Ліндон Джонсон взяв під контроль Нацгвардію Алабами, аби гарантувати безпеку учасникам маршу за громадянські права. Ситуація в Каліфорнії, на думку фахівців, не становить загрози такого рівня.Юристи називають дії Трампа юридично сумнівними або безпрецедентними. Використання військових для придушення внутрішніх заворушень дозволене лише як крайній захід, тоді як місцева поліція й шерифи мають достатньо ресурсів.Критики вказують, що президент прагне використати ситуацію для політичного тиску та розширення повноважень федерального уряду над штатами. За останні місяці Білий дім пригрозив обмежити гранти та надзвичайну допомогу тим штатам, які не підтримують імміграційну політику адміністрації.Ситуація свідчить про зростаюче напруження між центром і регіонами, що, на думку оглядачів, може поглибитися під час другого президентства Трампа.The Voicer | Підтримати

Син Дональда Трампа розширює бізнес імперіюПоки тато сидить у Білому домі, Дональд Трамп-молодший не втрачає часу і будує свою бізнес-імперію. Або, точніше сказати, розвиває вже існуючу імперію Трампа.Наприклад, у Вашингтоні Трамп-молодший разом із синами спецпосланника президента Стіва Віткоффа відкрили клуб «Виконавча влада». Діти впливових батьків змогли організувати лобістську структуру, куди потрапити можна лише за запрошенням, а членський внесок становить півмільйона доларів.До клубу вже вступили лобісти та деякі члени адміністрації Трампа. На відкритті були присутні генпрокурор Пем Бонді та голова Комісії з цінних паперів та бірж Пол Аткінс. Зрозуміло, що вони обидва відповідають за регулювання та розслідування щодо багатьох бізнес-структур.Але інтереси родини Трампа не закінчуються у США. Наприкінці квітня Трамп-молодший відвідав одразу кілька країн Східної Європи. В Угорщині він зустрівся з міністром закордонних справ країни та виступив за гроші на зустрічі з представниками місцевого бізнесу.У Болгарії Трамп-молодший став одним із головних спікерів заходу, організованого криптокомпанією Nexo. Цікаво, що компанія пішла зі США, заплативши $45 млн фінансовим регуляторам, а зараз планує повернутися до країни.Також серед присутніх на заході був Делян Пєєвський, болгарський медіамагнат та політичний діяч, на якого у США накладено санкції за корупцію. Проте Трампа-молодшого це не зупиняє.Син американського президента також зустрівся і з колишнім прем'єр-міністром Болгарії Бойком Борисовим, якого у 2022 році підозрювали у шахрайстві із коштами Європейського союзу.Під час своєї поїздки Східною Європою Трамп-молодший зустрічався і з президентом Сербії Вучичем, який виділив Trump Organization землю для будівництва розкішного готелю та житлового комплексу. Проект фінансує зять президента, а на ці гроші планується також побудувати селище з віллами в Албанії вартістю $1,4 млрд.Поки голова сім'ї займається державними справами, він може не хвилюватись, адже його імперія у надійних руках..#Інша | The Voicer | Підтримати

Слабкий автократ: як Трамп послаблює Америку і допомагає ворогамProject Syndicate пише про те, що Дональд Трамп постає сильним лише в одному сенсі — після того як він руйнує державні інституції, залишається лише його особа, оточена некомпетентними лоялістами.Але насправді він — слабкий автократ, нездатний забезпечити дієздатність держави. Це розуміють не лише союзники США, які бояться його руйнівної поведінки, а й вороги, які лише вітають розпад американських інституцій.Російський ідеолог Олександр Дугін похвалив Ілона Маска, коли той очолював «Департамент ефективності уряду», за ліквідацію USAID, МОЗу та Міносвіти. Після демонтажу департаментів, відповідальних за фінанси, оборону і розвідку, США більше не мають засобів, щоби діяти у світі.Трамп не може вплинути на Путіна — його вимоги у соцмережах не справляють враження ні на емоції, ні на політику Москви. А санкції неможливі без фахівців, яких він сам і звільнив.Трамп — це вівця у вовчій шкурі: зовні агресивний, але безсилий, і вороги це бачать. Саме тому Путін ігнорує його заяви про припинення вогню в Україні. Росія лише виграє від демонтажу ЦРУ та ФБР, який триває за участю таких персон як Талсі Ґаббард і Каш Патель.Подібним чином виграє і Китай: знищення американської державності відкриває йому можливості, яких раніше не було.Трамп грає роль «сильного» лідера для внутрішнього вжитку, але насправді його правління руйнує механізми, які стримували глобальний хаос. Він слабкий — і саме тому війна стає ймовірнішою.The Voicer | Підтримати

Китай може стати для Європи пасткою, а не порятункомПерші сто днів другого президентського терміну Трампа виявилися для Європи гіршими, ніж очікувалося. Ідеологічна кампанія віцепрезидента Джей Ді Венса проти європейських лібералів, загроза припинення підтримки України, а також запровадження безпрецедентних тарифів на європейський експорт з боку США викликали занепокоєння та розчарування.У такому контексті деякі європейські політики почали розглядати Китай як можливу альтернативу Вашингтону.Foreign Affairs вважають, що Пекін користується ситуацією, демонструючи помірковану дипломатію на противагу агресивній позиції США. Ведуться переговори щодо зниження європейських мит на китайські електромобілі в обмін на зменшення китайських обмежень щодо європейського експорту.Китай також просуває ідею відновлення інвестиційної угоди з ЄС. Проте Європейський Союз не має реальної "китайської карти". Навпаки — виклики з боку Китаю лише посилюються.Після запровадження американських мит китайський експорт був переорієнтований на Європу, що призвело до рекордного торговельного дефіциту. Дешеві субсидовані китайські товари створюють загрозу для ключових секторів європейської промисловості.Крім того, Китай, за твердженням української сторони, постачає Росії порох, артилерійські компоненти та інші товари подвійного призначення, які підтримують російський військовий потенціал.У відповідь на це реакція ЄС залишається обмеженою. У той час як Сполучені Штати раніше рішуче засуджували китайську підтримку Росії, європейські кроки здебільшого обмежуються санкціями проти окремих компаній. Поки Китай уникає реальних наслідків, він продовжує поглиблювати стратегічне партнерство з Москвою.У таких умовах спроба нормалізації відносин з Пекіном є стратегічно ризикованою і не усуває ані економічних, ані безпекових загроз для Європи.The Voicer | Підтримати

Які повноваження має новий президент Польщі?🧨 Нещодавно у другому турі виборів президента Польщі переміг консерватор та євроскептик Кароль Навроцький. Багато хто сподівався на перемогу кандидата від правлячої коаліції Рафала Тшасковського, але вибори були досить конкурентними, і Тшасковському не вистачило голосів.Після цього в мережі можна побачити думки про те, що перемога Навроцького не є великою проблемою, адже він став президентом, а у Польщі ця посада скоріше декоративна. Але це не зовсім так, тому ми вирішили з’ясувати, які саме повноваження має президент Польщі.➡️ Отже, Польща справді є парламентською республікою, тож повноваження глави держави все ж таки обмежені. Найвпливовіша особа в країні — це прем'єр-міністр, але чим тоді займається президент?❤️ Президент Польщі має досить великий вплив на зовнішню політику. Він затверджує (чи не затверджує) послів та приймає перших осіб інших держав. У внутрішній політиці президент призначає голову Ради міністрів, а також керівників вищих судових органів і навіть оголошує надзвичайний стан.❤️ Але не варто думати, що на цьому його роль закінчується. Важливо, що саме президент має право законодавчої ініціативи і за певних умов може навіть накласти вето на закони, ухвалені парламентом. Таке вето може бути подолано лише більшістю у 3/5 голосів депутатів.🖊 Щоб краще зрозуміти роль та важливість президента Польщі, можна подивитися на діяльність Анджея Дуди. Були часи, коли Дуда накладав вето майже на всі ініціативи нової парламентської більшості і прем'єра Туска, який стоїть на чолі уряду.Тому перемога Навроцького вкрай важлива для України, і нашій владі доведеться з ним знаходити спільну мову.#Геополітика | The Voicer | Підтримати

Скільки дезертирів в армії РФ?На війні дані про втрати серед військових завжди намагаються приховати. Цьому є безліч причин від психологічних до суто військових. Однак важливо стежити не лише за втратами супротивника, а й за відсотком дезертирства.Ці дані, звичайно, теж засекречені, проте останнім часом в інтернеті з'явилось кілька джерел, що дозволяють припустити масштаби дезертирства серед російських військовослужбовців. Тож давайте їх розглянемо.▶️ У грудні 2024 року телеграм-канал "Мобілізація ДНР Live" опублікував файл під назвою "База СОЧ 2024", в якому містяться імена понад 26 тис. людей, які залишили службу в Південному військовому окрузі.🧨 Автор каналу достовірно не знає, звідки саме стався витік, але припускає, що таблиці призначалися для донецьких військових комендатур. Список був опублікований, щоб допомогти тим, кого шукають силовики, і це, на думку автора каналу, підштовхне їх змінювати адреси та ховатися краще.▶️ Також поглянемо на проект Головного управління розвідки України «Хочу жити», де опубліковано список із 36 тис. імен військовослужбовців, щодо яких у РФ порушено кримінальні справи за дезертирство та самовільне залишення частини. Автори стверджують, що отримали документ від джерела в командуванні ЗС РФ.▶️ Ну і подивимось на дослідження сервісу Istories, в якому 49 тисяч російських військових вважаються дезертирами. У цьому ж дослідженні є посилання на звіт української OSINT-спільноти Frontelligence Insight, де йдеться про 50,5 тис. дезертирів.🧨 Цікаво, що ці дані, за словами OSINT-групи, використовували у внутрішній презентації Міноборони РФ щодо дезертирства. Підпис на слайді свідчить, що дані є актуальними на 15 грудня 2024 року.🖊 Звісно, це лише частина даних, яку вдалося знайти, і насправді ситуація ще гірша. Проводячи різні інформаційні операції проти ворога, а також створюючи платформи на кшталт «Хочу жити» від нашої розвідки, можна впливати на кількість дезертирів в РФ. Але також важливо не забувати, що ця проблема є актуальною і для нас.#Війна | The Voicer | Підтримати

Конгрес США посилює тиск на університети через зв’язки з КитаємForbes пише, що на тлі посилення напруженості між США і Китаєм Конгрес розпочав масштабну двопартійну кампанію проти китайського впливу в американських університетах. Законодавці дедалі більше розглядають академічну співпрацю з Китаєм як ризик для національної безпеки.Ще з 2019 року на слуханнях у Сенаті порушувались питання про використання китайськими структурами партнерств з американськими вишами для передачі технологій та підриву академічної доброчесності. Зараз ці побоювання трансформуються в конкретні законодавчі дії.У 2025 році тиск на виші значно посилився. Університети Мічигану — EMU, Oakland і Detroit Mercy — вже припинили програми обміну з китайськими партнерами після листів від Конгресу. Хоча програми стосувалися лише викладання, університети заявили, що безпекові ризики мають пріоритет.Також під прицілом опинився проєкт Duke Kunshan University — спільна ініціатива Університету Дюка і Уханського університету. Законодавці вимагають перегляду цієї співпраці через побоювання щодо потенційного витоку технологій.Окрім інституційних партнерств, Конгрес вимагає інформації про китайських студентів, особливо в галузях STEM. Harvard і Stanford отримали запити про фінансування, дослідницьку діяльність та можливі зв’язки з китайськими урядовими структурами.Законопроєкт DETERRENT Act передбачає зниження порогу для звітності про іноземні дари до $50 тис. та заборону контрактів з країнами-конкурентами. Також пропонується обмежити фінансування вишів, що співпрацюють з установами, пов’язаними з китайськими військовими чи розвідкою.Незважаючи на підтримку таких заходів, деякі конгресмени, як Ро Ханна, застерігають проти «сліпої заборони» на китайських студентів, наголошуючи на важливості відкритості для збереження американського лідерства у світі.The Voicer | Підтримати

Як Трамп допомагає ворогам Вашингтона в АфриціНещодавно ми писали про те, як РФ збільшує свій вплив на Африку. Сьогодні ж Foreign Policy зробила матеріал про занепад впливу США на цьому континенті.Остання зустріч Дональда Трампа з президентом ПАР Сирілом Рамафосою в Білому домі лише зміцнила переконання африканських лідерів: США поступово відмовляються від ролі ключового гравця на континенті.Вашингтон згорнув низку ініціатив — від закриття USAID до скорочення фінансування Африканського банку розвитку на $555 млн. Скасування преференцій за AGOA, що дозволяла безмитний експорт до США, загрожує тисячам робочих місць у таких країнах, як Кенія. Цим США відкривають шлях для своїх конкурентів — Китаю, Ірану, Росії.Іран активно просуває торгівлю з Африкою, плануючи збільшити товарообіг з $1,2 до $10 млрд. Після квітневої конференції в Тегерані Іран домовився про співпрацю з Ефіопією у сфері безпеки, веде перемовини з Кенією щодо агроекспорту, а також зміцнює зв'язки з Алжиром, який може стати важливим партнером в енергетиці.Паралельно Китай нарощує інвестиції: $296 млрд торгівлі з Африкою проти $71,6 млрд зі США. Угода з Нігерією на $652 млн передбачає будівництво інфраструктури, а китайські інвестори фінансують заводи з переробки літію.Зустріч Трампа з Рамафосою мала скандальний характер. У Білому домі президент США показав відео, яке мало довести "геноцид білих фермерів" у ПАР — з фейковими матеріалами і хибними даними. Тим часом поліція ПАР спростувала ці твердження: серед жертв нападів на фермах більшість були темношкірі.Загалом африканські країни дедалі більше дистанціюються від США. На тлі втрати довіри і скорочення допомоги вони шукають нових партнерів, відкриваючи двері для геополітичних суперників Вашингтона.The Voicer | Підтримати

Ілюзії мирного врегулювання в УкраїніForeign Affairs що очікування припинення вогню в Україні залишаються марними, попри активну дипломатичну риторику. З початку 2025 року спроби змінити динаміку конфлікту через тиск і переговори не дали результатів. Пропозиції миру не стали містком до припинення війни, а радше — спробами вплинути на позиції великих гравців, зокрема США.Поточна реальність така: жодна зі сторін не має вагомих причин припинити бойові дії. Росія створила воєнну економіку, здатну підтримувати тривале протистояння. Україна, своєю чергою, не готова поступатися суверенітетом і зберігає здатність до оборони. Хоча зростання контрольованої Росією території продовжується, воно є повільним і не становить стратегічного прориву.Українська сторона виходить із припущення, що час грає їй на користь — як у дипломатичному, так і у військовому сенсі. Ставка робиться на посилення європейської підтримки, розвиток власної оборонної промисловості та збереження системи ППО. Умови для компромісу можуть виникнути лише в разі кардинальних змін — з боку Росії або в результаті ослаблення західної допомоги.У Європі дедалі активніше розвивають оборонні можливості, готуючись до періоду нестабільності, в якому не доводиться покладатися на США. Тим часом Москва нарощує сили на північних кордонах і в Балтії, натякаючи на можливість відкриття нового фронту.Наразі мир у Європі виглядає як віддалена перспектива. Війна в Україні триває, а припинення вогню радше сприймається як пастка, а не шлях до вирішення. Для обох сторін поступки на цьому етапі означали б стратегічну поразку.The Voicer | Підтримати