християнські вірші 🇺🇦

Молитись хочу, як молилась Анна, Поки їй відповідь Ти не послав. І після Тобі бути теж так вдячна,Щоб спів хвали моєї не змовкав. Як Вартимей шукав тоді прозріння,Допоможи Тебе так віднайти.Допоможи шукати розуміння, Що хочеш від мене мій Боже Ти.Не хочу я на інших ображатись, Як Йосиф, що в полоні був тоді. І з болем в серці Ти навчи справлятисьІ силу лиш черпати у Тобі.Як Данило, я хочу не боятись, Перед царем поставши, не тремтіть. Єдиному Тобі лиш поклонятись,Хай віра непохитною стоїть. Як Авраам, я хочу довіряти, Усе, що маю, скласти на вівтар. Хай не помітять це, та точно знаю, Що жертву Ти приймеш мою,як дар.Я хочу, як Петро, гірко ридатиІ в покаянні вилить душу всю. Хай сльози будуть тихо виступати, Без слів Ти знаєш про журбу мою. Смілива, як Естер, хочу ставатиІ до кінця з молитвою іти.Щоб страх мене не зміг ніяк здолати, Щоби зробити те, що хочеш Ти.І як Стефан, щоб мати таку силу, Дивитись із любов'ю на усіх. Перед собою бачачи могилу, Щоби змогти молитися за них. Таких людей Ти Господи приймаєш,Приготувавши їм уже вінець. І як Стефану—Небо відкриваєш, Дітям Своїм,як Люблячий Отець.Ти приклади для нас лишив яскраві, Щоб ми такими вірними були.Що через них Твоя являлась слава,Яких зломить злі сили не змогли. Ні час, ні день, ні рік вони навчались,Ти по долині пла́ччу,скорбот вів.Пройшовши все,вони преображались, Похожих на Тебе із плином днів.В смиренні дай пройти, молю я щиро,Хай йде прохання в Небо голубе.Щоб стати і мені героєм віри, Щоб бути схожою лиш на Тебе.Дай прикладом і для близьких щоб бути,В житті своєму бачить чудеса. Іти по шляху віри й не звернути, Прямуючи по нім у Небеса.Хочу боротись, щоби переможно, Ввійти в Твій край й там бути назавжди. Хочу вести життя своє побожно, Візьми мене за руку і веди! АміньАвтор невідомий;Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

Це не секрет що зараз,тут, війна.І не секрет,що люди помирають. Тут мати жде на сина вся блідна… І тут так просто знищують,вбивають…Це не секрет,що віри вже нема…Ми не ховаємо своє розчарування.Навколо нас одна лише пітьма…Навколо нас одні лише страждання…Ти думаєш «А де тоді мій Бог?»Питаєш кожен день,кожну хвилину.Ведеш свій відчайдушний монолог…Шукаєш десь далеко ту причину.На серці лиш питання «Бог,ти де?Скажи мені,чому ти нас залишив?Війна не зупиняється,вона іде..А Ти мовчиш,на кого нас полишив?Скажи Господь,та де ж Твоя рука?Де та любов,підтримка,охорона,Коли шукаєш восьмого кутка, і намагаєшся тримати оборону!?Чому вмирають діти і батьки? Чому в руїнах майже вся країна? Куди ховатись?Як знайти шляхи?Ти подивись яка зараз картина!!»Ось батько над дитиною сидить,Ось жінка чоловіка проводжає,ДівчИна над труною вся тремтить,Ось мати плаче,бо вона все відчуває…Куди не подивись лиш біль і смерть Куди не глянь там сироти і вдовиУсе життя тепер на шкереберть.Зніми,будь ласка,з нас всі ці окови.Не буде в нас колишнього життя.Ніхто не буде жити, як раніше Господь,будь ласка,дай нам майбуття!Цього ми всі бажаємо найбільше .Ми молимось,хоч віри вже нема!Ми просимо,спинити цю руїну!Нехай залишить нас оця пітьма!Будь ласка,захисти нашу країну.Зціли серця людей і віру дай!Перемотай всі рани,переломи.Пішли нам дощ і потім дай врожай.Щоб ми дійшли до неба через громи.Анастасія С. @virsh_online

Не легкий час прийшов для УкраїниПроснувсь народ з словами на устах«Війна настала» о, прокиньтесь діти,Когось збудила бомба чи снарядРидають старші, знають, як це страшноКоли війна, коли біда кругомВ них в пам‘яті в роках і ще дитячихЛишились війни, голоди і злоВони все знають, і тому ці сльозиНе свідчать нам про радість і доброЗаплакав самий гордий та хоробрийБо хочуть всі війни, щоб не булоМолитись Бог навчив і атеістівМолитись стали хто й не вірив у ХристаПокаявсь той, що думав найсвятішийЗвернулася до Бога майже вся земляКоли війна, тоді вже кожне слово,Яке із злості хоче вирватись із уст,На рідних, близьких, друзів чи знайомихНе хочеться казать, і знов грішитьНема бажання бізнес розвивати.Уже важлива не робота, а сім‘я!Нехочеться служіння пропускати,А лиш читати Біблію щодняНавчила нас війна, багато чому:Молитися від серця із слізьми,Молитись вдень і зранку й серед ночі,Цінити ближніми , сім‘єю і дітьми.Цінити Мамою, любити ТатаЦінити сином, поки ще живий!Цінить моментами, любить служіння,Цінить життям і не лише своїм!Навчились дякувать за кожну ніч прожиту,За кожен день, який все ж пережив!За воду, хліб, за сонце і за вітер,За те, що до сьогодні ще живийТа нам багато ще навчитись треба!Не до кінця ще зрозуміли ми урок…Ще не навчились всіх благословляти,Не всі ще примирилися з Христом.Не всі ще моляться, не всі благаютьНе всі ще плачуть, бо не скрізь війнаНе всі ще дякують, що Бог зберіг життя їхБагато кажуть: «це не Бог це я!»Не всі ще славу господу віддали,героям, Україні, не Христу!Як хочеться щоб люди зрозуміли,Що лиш Господь у силі зупинить війнуОдне лиш слово і настане тиша…Він знає як все правильно зробить!Тому молися ,рідна Україно,Моліться дітки, старці й молоді.Якщо навернишся країно до Ісуса,То вірю й знаю що Господь поможе нам!Він зробить все ще краще чим ми мрієм,Прийде на поміч Україні Сам!‚Він не затримається, Він не запізниться!Він прийде вчасно ради тебе друже мій!Бог знає все , й говорить: « ти не бійся!Тримаю міцно я тебе в руці Моїй» @virsh_online

Не бійся бути олівцем!Хоч часом боляче ламатисьОб лист загостреним кінцемІ часом може видаватись,Що ти розтрачуєш себе,Все більш стираючись писанням...А люди списують тебе,Немов не бачачи старання,Які викладуєш з душі...Так часто хочеться почутиЗа сили вкладені усіПодяку ...Начебто отрутаТебе руйнує дивний страх,Що ти приречений лишитиСебе на списаних листках...А ще так хочеться пожити...І часом хочеться спинитьУвесь той шлях свого писанняІ більше людям не служить...Тоді припиняться страждання...Сховатись в затишку стола,Спокійно цілому без болю І стружку витерши з чола,Почати жить лише собою ...Але спинятись не спіши...Я добре знаю- ти втомився...Але, прошу тебе- пиши!Для цього Господом явивсяНа світ земний...Це є твій шлях!Який із вірою здолаєш!На цих прописаних листкахТи не стираєшся...Благаю,Повір, що кожен цей листокНасправді сходинка до Неба!Твої зусилля бачить Бог!Нічого іншого не треба...Пиши любов, малюй добро!Не страшно зменшитися тілом...Ти- Богом створене перо!Нехай не гасне в серці віраУ те, що пишеш для людей,Теплом рятуючи серденька!Для ще не списаних дітей,Щоб не страшилися маленькіПочати власний з Богом шляхСвого натхненного служіння...Ти не вмираєш на листках,А залишаєшся спасіннямДля всіх майбутніх читачів!Не бійся повного списання...Коли не лишиться вже слів,Тоді усі твої старанняУмить обернуться на шлях,Вже новий путь у Боже Царство!Незгасним світлом на листкахПрийде кінець твого митарства...І прийде мир і вічний сміх,Безсмертна радість від спасіння!Не бійся жити для усіх,Себе лишивши поколінням!Пиши добро, малюй Любов!Себе стираючи для світу,Ти йдеш незвіданим шляхомВ кінці якого квітнуть квіти!І все не кінчиться тим днем,Як грифель сточиться до краю...Не бійся бути олівцем...Малюй стежиночки до Раю!Це шлях до радості й тепла!Його боятися не требаНезламним грифелем добраПрописуй сходинки до Неба!© Огнєва Інелла

Минає час. У наших поколінняхІ досі ще, через віків пітьму,Лишаються і щастя й біль – незмінні.Стоїть питання гостро так: Чому? Чому у світі цьому сліз багато?Чому навколо стільки є тривог?Чи можна горе зі Землі забрати?Як дивиться на все це з Неба Бог? Чому Він війни й голод допускає? Хіба Йому не шкода матерів?Хіба ж Він сироті не співчуває?Чому бур'ян гріха кругом розцвів? Хіба ж безсилий Він все зло забрати?Сказати " Ні" і бідам і журбі?Де відповідь сьогодні відшукати?Так важко нам признатися собі... Бог Добрий, ні на трішки не змінився,З часів Едему людям волю дав.З яким же смутком  Він на світ дивився,Коли той світ Ісуса  розпинав... Замість любові вибрали Варавву,Буденним нам і звичним стало зло.Лишилось на свободу досі право,Перо до нас у руки перейшло! Ми пишемо історію сьогодні І ми самі формуємо цей світ ...Відкинули якщо тепло Господнє ,Тому і не розстане в душах лід... Відповідальність нам лягла на плечі ,За всі страждання, радість чи красу.За сльози вдів, за посмішки малечі...Невже внесемо знову цвях Христу ? Є воля обирати, як нам бути.Почати з себе варто вже тепер!Бо злу і горю це протиотрута,Давайте ж ми напишемо шедевр! Давайте сонцем у пітьмі світити! Ми можемо самі змінити світ,Якщо не перестанемо любити,Якщо ми не потопчем віри цвіт. А щоб Земля наповнилась піснями, І щоб настав нарешті добрий час,Хай мир і згода буде поміж нами,Хай Бог завжди перебуває в нас.Автор: Мартинюк Наталя (07.10.2024) @virsh_online

ВдовамВдивляється із сумом край вікна, Давно вже чоловіка не чекає. Давно змирилась з тим, що вже одна, Та друга їй свого не вистачає. О ,як багато їх, таких сестер, Які самотньо «тягнуть свою лямку»Як рідко ми говоримо про це,Які важкі є вдовині ті рамки.Тих діток піднімати без опори, Ту саму, що в сім'ї батько дає.Коли турбот не купа, просто—гори,А сили бідній їй не достає.Хто шкаф їй полагодити зуміє, Поладити машинку треба теж. І від питань цих серце вдови ниє,Переживаєш за усе без меж. В щирій молитві Господу приносить,Бо тільки Він є Захист в кожнім дні.Питання,плач, подяку, щось попросить, Те,що не може висловіть рідні́.І Бог завжди на поміч поспішає, Бо Він є Батько усіх вдів й сиріт.Навіть коли ніч темна наступає, Почує й допоможе серед бід. Послухайте вдову, вона розкаже, Як бачила не раз безліч чудес. Вона на Божу милість цим вам вкаже,Як відбувався віри в ній процес. Саме цим Бог її вчив довірятись, Говорячи: «Я—Батько твій, Господь!Хоч зло іще не раз буде ховатись, Та Я зміцню твій дух і твою плоть».Моліться далі вдови,тримайтесь в вірі, За Руку,Яка милість знов подасть. Вона вам в Вічності в великій мірі, За шлях ваш пройдений, щедро віддасть. Ви тільки вірність Спасу зберігайте,Його шукайте, щоб не знемогти. Зв'язок із Небесами теж тримайте,А Бог поможе вам усе пройти. Амінь Автор —Анна Вельк;Переклад Ангеліни Ющук

@muzyka_virshi Приходь, душе, до Бога на розмову Як тільки зустрічаєш новий день. Збуди молитвою цю тишу світанкову, Хоч, може, серце й не співа пісень. Відкрий Христу свою стражденну душу, Скажи, що їй щоденно так болить. Хай в простоті твою ранкову тишуЗаповнить щира молитовна мить. Приходь і вдень до Бога на розмову, Хоча розшарпують тебе мільйони справ: Поїздки, справи, клопоти суворі, — Бог все це знав, та все ж тебе чекав. Буває, день розпишем похвилинно, І все мчимось у вихрі різних справ. І не підозрюєш, на жаль, людино, Що час дорогоцінний змарнував, Якщо й хвилини в тебе не знайшлося Прибігти на розмову до Христа. Бо в нас, на жаль, якось так повелося, Що денний час займає суєта. А в дні життя коротке обривається, Трагедії червоним крилять все. Буває, часу зовсім не лишається, Як вічність у свої простори зве.І як важливо у такі хвилини Тримати з небом той міцний зв'язок. Стараймось вдень поміж турбот й рутини В молитві серце прихилити хоч разок. І коли день іде за горизонти,Стихають клопоти і денна суєта, Чи є у нас відведені моментиВечірніх бесід біля ніг Христа? Щоби лиш ти і Бог на цій розмові. Щоби позаду виклики життя. Нас огортають дні такі суворі Їх нам не прожити без Христа. Тому приходь до Бога на розмову За всіх обставин і у кожний час. Бо від Його присутності й покрову Залежить доля кожного із нас. Приходь до Бога в радісні хвилини З хвалою і подякою в душі, Приходь до Нього і в тяжкі години І Він подасть потішення тобі. Приходь до Бога не лише за себе, За рідних, близьких. Й за чужих молись. Життя таке непевне. І за тебе Хтось інший теж помолиться колись. Приходь щодня до Бога на розмову За вдів і сиріт, бідних і слабких, За одиноких й тих, хто втратив віру, У кого шепіт молитов затих. Не втомлюйся нести свої молитви.Може, вони спасуть чиєсь життя. І хтось посеред клопотів й гонитви Знайде свою дорогу до Христа. І якби там життя це не штормило, Не шарпало й не рвало на шматки, Ревло й по серцю безпощадно било, — Неси Творцю щоденно молитви Прості і щирі, вилиті сльозами, В які вкладаєш все своє єство, Що піднесуться ген над НебесамиЇх почує наш Творець всього. Повір, молитви можуть захистити, Спинити лихо, втамувати біль. Молитви можуть Небо прихилити. Молитви завжди потрапляють в ціль. Тому приходь до Бога на розмову Уранці, вдень, вечірньої пори.Хай на чуть-чуть, бодай лише по слову, Але свою молитву принеси Така як є: поранена, розбита, Розшарпана тяжким своїм життям. Неси молитву у сльозах омиту, Бог дасть розраду і твоїм очам. Невирішене і незрозуміле, Важке, болюче все Йому неси На цю розмову, що тремтить несміло, Повір — Бог не запізниться прийтиВ твоє життя, в твою стражденну долю, Розбиті мрії відновити знов.Лиш вір Йому й не пропускай розмову Із Тим, чиє ім'я свята ЛЮБОВ! Оксана Гудзь@poemss_christian

Ранами ЙогоЯ встала вранці рано рано, Сьогодні дуже поспішала. Щоб прочитати знов про рани, Якими зціленою стала.Відкрила Біблію,думками,Вертаюсь в ті тисячоліття. Ось бачу древні міста брами І ери нашої століття.Дорога пилу під ногами, Ось перед натовпом ідеш. Що кричав злобними словами, А Ти скорботний хрест несеш. Юрбу ось я наздоганяю,Вже біля римської сторожі.Ряди народу розширяю, О,Ти знівечений мій Боже!Тебе Ісусе не впізнати, В вінку терновім вид Твій щирий.Кайдани міг Ти розірвати,Гріха, прокляття і невіри. Зціляв, сліпим давав прозріння, Спокій давав і воскресав.Щоби відкрити шлях спасіння,На Себе ношу тяжку взяв.Велике є Твоє терпіння,Ось де смиренню мені вчитись.Текла Кров на сире каміння,Як важко на таке дивитись.Молитву за народ гарячу,«Прости їм!»мовиш,бо шкодуєш.В Твоїх очах я Вічність бачу,Ту,яку людям Ти даруєш..Бичем поранене все тіло,Прибите до хреста в розтяжку.О,як Тобі тоді боліло,Словами передати тяжко.Страждаючи в Невинній плоті,Віддавши дух в останній час,Ти помирав в Своїй скорботіІ стався жертвою за нас.Я встала вранці рано рано, Сьогодні дуже поспішала. Щоб прочитати знов про рани, Якими зціленою стала.АміньАвтор–невідомий;Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

НА ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ...Той день був незабутнім, незрівнянним,Посеред справ, служіння і розмов...Ісус Петра взяв, Якова, Івана,І на Фавор у задумі пішов...Хоч все таким звичайним їм здавалось,Вже стільки тих стежинок перейшли,Ось вчотирьох на гору піднімались,Задумані про щось вони були... Прийшли... Христос молитися схилився,Взивав до Свого Вічного Отця,І раптом весь у сяєві змінився,У виразі Прекрасного Лиця. Одежі білосніжними враз стали,Ілля з Мойсеєм в славі тій Небес,З'явилися, з Ісусом розмовляли,Про час, коли піде на муки й хрест. Пророки два й обіцяний Месія,Якого ми чекали так давно...Він сумніви навіки Сам розсіяв,І учні, що тоді поснули сном... Прокинувшись,  не сміли щось сказати,Небачивши такого у житті,Петро шатри схотів побудувати,Не розуміли навіть те тоді... Що величі в шатрах не помістити,І тих, кому належать Небеса...Всю вічність з Богом будемо ділити,Хто йде покірно по слідах Христа. Хто тільки в Ньому зміст життя шукає,І прощення тих зроблених провин...До нині Голос Божий ще лунає,Говорить : «Мій Улюблений це Син. Вподобав Я Його. Покірні будьте ,Ісуса слухайте ви кожен час...»,День Преображення - це незабутнє,Для Церкви свято, також і для нас. Гора Фавор побачила багато,Як над Землею Божий Син стояв,Він знав той день, коли піде на страту,За тих, хто ще спасіння не прийняв. Врятовані ми Ним, і все стерпіти,Поможе Він, вестиме до кінця...Через Христа тепер ми - Божі діти,А дім наш рідний - в Небі, у  Отця.@virsh_online

ВІН- ЗЦІЛЕННЯ МОЄ.... Я- ЙОГО РАНА....Ми з'єднані, поріднені навіки ...Я не підсудна , й Він теж не Суддя Його любов немов бездонні ріки ,Він - мій Отець , а  я - Його дитя. За мене проливалась Кров невинна ,Христос мене так сильно полюбив...Він- Праведність моя , а я- провина ,Я- цвях той , що Його на хрест прибив. Хоч довго так жила душа обманом ,Та звільнення настала світла мить...Він - Зцілення моє, я- Його рана ,Яка Йому ніяк не відболить.Ісус у серці заспокоїв грози ,Тепер за Ним стежиною іду...Він - радість є моя , я- Його сльози,Що в Гефсиманськім капали саду... На Нього всі покладені турботи ,До цього місця Сам мене беріг Він- мій вінець , а я той хрест скорботи,Що тягарем Йому на плечі ліг...Несе мене ... така несправедливість,-Сказали б всі , Він думає не так...Я- біль Йому,  а Він дарує милість ,Яку не осягне душа ніяк. Я виявляю гнів , а Він терпіння,Яке б було без Нього майбуття?Замість прокляття дав благословіння,І замість  смерті маю я життя. Як вітер і вогонь , як біле з чорним,Змогли прекрасним стати і одним ?Не знала , що Господь мене пригорне ,Очищена тепер навіки Ним. Живу Христом і дихаю сьогодні ,Незмінним щось лишається в роках...Я- слід від цвяхів на Святих Долонях ,Він- радості проміння у очах.Змінив мене. І може теж змінити ,Тебе й твоє незнане майбуття...Дозволь тебе Ісусу пробудити ,Для вічного і нового життя. ( ©️ Н. Луцик- Мартинюк)