Часто так турбує нас питання,І незрозуміле є таке.Чому тяжкими лиш путямиСвоїх вірних Ти не раз ведеш?Хто лиш лине до Тебе душею,Хто Тебе шанує, Вічний Бог.І в Твоїй руці невже немаєТої милості, щоб не було тривог?Не отримуючи відповідь страждають.Мучаться і тілом, і в душі.Здається, що цього не помічаєш,Ти, наш Господь, з Своєї висоти.Завжди в розмові Ти лише із вірним.Його так наближаєш, щоби змігВін у благоговіючім терпінні,Твій голос чути через болі всі.Щоби зміцнившись в вірі і надії,Вже відкриття від Бога получать.Щоб перемогою радіючи своєю,Він міг хвалу Всевишньому віддать.Щоби небаченому довірять навчився.А не лиш те, що бачить, міг приймать.І довгим шлях скорбот не був яким би,Навчився в ньому Богу довірять.Щоб став твердим неначеб то як камінь.Щоби Христос в будівлю вкласти міг.Як більші ще прийдуть випробування,Святую віру ти свою зберіг.Щоб з іншими міг нею поділитись.Знеможених всіх словом підкріплять.Злетіть аж до небес міг у молитві,А не птахом пораненим лежать.Як вирішив Господь твою проблему,Вже добре славить Бога від душі.Потрібно ж славити до рішення іще нам,Що рішення послав вже Бог тобі.Багато кажуть: " Знаємо ми Бога.Не відступаємо від Нього зовсім ми"Так, увесь люд знає зараз про Нього,Та не знайомі особисто з Ним.А Він нам відкриває Свій характер.Чекає з кожним спілкування у тиші.Зустрівшись з Ним в молитві хоча б раз ти,Не приймеш допомоги зовні ти.У світі лиш дочасна допомога.У Господа вона є назавжди.І тягара Він забирає твогоВже без проблем, без сліду і навік.У бідах ти сховайсь біля потока.Живую воду будеш ти там пить.Душа твоя не буде одинока -Він навіть воронам накаже хліб носить. Л. Шпак