Чому так заспівала душа? Чому дух так наповнює радість? Так звичайно здавалося б йшла... Обійняло небеснеє сяйво. Вже назавжди так може воно? І невже всі скінчились страждання? І невже не побачу я зновГоря й розпачу? Їх вже не стане? Але серце говорить моє:Це твій Бог так тебе підкріпляє. У цей час, десь попереду вжеЄ нове твоє випробування. Перейти через бурний потікДуже скоро вже прийдеться знову. Бог прийшов, щоб тебе підкріпить. Щоб сказать - Дух Святий буде поруч. Буде прірва велика навкруг,А над нею вузенька стежина. Страх холодний обгорне знов душу -Та стежина...що й краю не видно... Тільки б ось не забути меніПро те сяйво небеснеє дивне. Тільки б не охолонуть меніВід морозячої душу зливи. Я ніколи сама не пройду. Навіть крок я ступить не рішуся Я завжди попадаю в біду,Як на думку свою покладуся. Лиш забуть мені, Боже, не дайТі чудові життєві хвилини,Коли Дух Твій в мені промовляв. Дарував ті підкріплення дивні. Знаю, знову мене проведеш. Що Ти випробуєш знову знаю. Знов до мене з любов'ю прийдеш. Що не вірила, знову покаюсь. Так ідуть на землі день за днем. Так минають усе рік за роком. З нетерпінням все кращого ждем. А воно тільки в небі у Бога. Л. Шпак