ніяк не можу дописати свій чорнобильський розділ, а просто тому що я більше люблю про нього говорить, ніж писать! насправді почати дослідження постаті старої жінки саме з чорнобильського тексту було неймовірно вдалим рішенням! бо чорнобиль як катастрофа відроджує архаїчні уявлення, які мали б пояснити техногенний апокаліпсис, по суті, доіндустріальними моделями. звідси й легенди про мутації, нечисть поліських лісів, і що найважливіше — чорнобильські бабусі-відьми. найочевидніша персонажка тут — баба пріся. але я й не думала, коли читала п'єсу павла ар'є "на початку і наприкінці часів", скільки всього вдасться відкопати інтересного! мушу сказати, що думка піти в чорнобильський дискурс з'явилася у мене випадково: я якраз досліджувала старих жінок у нашій прозі після 2014-го і зрозуміла, що хоч у нашій літературі не аж так багато воєнного досвіду, але цей досвід можна намацати в чорнобильських подіях. і я не помилилася! у чорнобиль можна заходити зокрема з боку воєнних метафор і самої присутності військових-ліквідаторів, приміром. а далі вже з'являться партизани зони — старі чоловіки й жінки, що нелегально повернулися до зони або ж відмовилися від евакуації, переховуючись і залишаючись при цьому вдома. що із цим робить ар'є? він гротескно прописує простір зони і її головну авторитетку — бабу прісю, яка якраз цією партизанкою і є. звісно, ар'є їй також приписує подвиг часів другої світової, коли вона ліквідувала цілий загон німчури. подібно до воєнної ситуації, обстановка трохи напружена, знелюднена + позбавлена чоловіків. дослідники звертають увагу на те, що баба пріся виконує роль захисниці і годувальниці, що в традиційному суспільстві мав би робити чоловік, але чорнобиль працює не як виразник нуклеарної родини, а радше як символ її розпаду, тому абсолютно марґіналізована у звичних умовах баба пріся в незвичній ситуації кінця світу виходить на перший план. і що тоді? і тоді вона, володіючи владою, стверджує своє право на помсту, утверджуючи космогонічне і есхатологічне начало фігури старої жінки, що можна зчитати і в назві. бо час, здається, тільки розпочався, але вже закінчився. і тільки баба пріся вічно жива!