Людина на фронті, а борг росте у тилу. Так не має бути. До мене звертаються військові. Історія одного з них – вельми показова. Допоки він не пішов на фронт, мав невеликий кредит – близько 1000 гривень. Потім – служба, окопи, відсутність зв’язку. І раптом — борг уже понад 23 тисячі.

І це — не поодинокий випадок.Люди, які захищають країну, повертаються додому — а на них чекають не вдячність і підтримка, а листи від колекторів.

І цей пост не про те, що не треба повертати кредити, бо ти одягнув військову форму. А про те, що система має бути людяною і справедливою до тих, хто боронить країну ціною власного життя і здоров’я. Ми не маємо права допустити, щоб військові потрапляли в боргову пастку через обставини, на які вони не можуть вплинути.Але ми повинні говорити не лише про військових.

Сотні тисяч цивільних українців теж опинилися в критичних обставинах. Хтось втратив дім, хтось – роботу. І все це — наслідки війни. Війна — це форс-мажор, і люди не мають ставати заручниками боргів, коли ледве зводять кінці з кінцями.

Тому ми маємо врегулювати політику реструктуризації та заморожування боргів для військових і цивільних, які постраждали від війни. Не може бути штрафів і пені на час дії воєнного стану.

Повинна бути заборона колекторського тиску на тих, хто не з власної вини не може виконати зобов’язання. Повинні існувати прозорі механізми відстрочення та перегляду кредитних умов у зв’язку з війною. Так, у нас війна. Але саме під час війни держава має показати свою силу — не лише на фронті, а й у тилу, захищаючи людей. Це момент істини.

📩 Підписатися в Телеграм😎 Facebook🕊 Instagram 👥 X