Сьогодні Луганській області — 87 років. 💔 Ця дата – це ціла епоха, сповнена праці, боротьби, здобутків і, на жаль, останніми роками – болю та втрат. Але найголовніше, що є у Луганщини – це її люди. Ті, хто зводив міста, підіймав промисловість, плекав родючу землю, виховував дітей у любові до рідного краю.Згадую мирні вулиці міста Щастя, сміх дітей на майданчиках, тепло зустрічей... Зараз багато його мешканців стали вимушеними переселенцями. Війна розкидала людей по всій Україні та світу, але я знаю – серцем кожен залишається там, на рідній Луганщині: у своєму Щасті, у Сєвєродонецьку, Лисичанську, Станиці, у кожному селі та містечку.Для мене, як для мажоритарниці від 105 округу, що охоплює і місто Щастя, Луганщина – це особиста історія, мій біль і моя надія. У найскладніші часи я завжди намагалася бути поруч, допомагати.Війна розлучила багато родин із рідними домівками, з рідним містом, а когось – із Україною. І тепер наше головне завдання – зробити все, аби ці люди повернулися додому. Так, для цього потрібен час. Скільки – не знає ніхто. Але я глибоко переконана: ми не маємо просто чекати. Ми ЗОБОВ'ЯЗАНІ створити для цього всі умови: гарантувати безпеку, відновити зруйноване, забезпечити людей робочими місцями, гідним житлом, дати нашим дітям можливість навчатися, здобуваючи гідну освіту. Це наш спільний обов'язок і наша мета.Я вірю – ми обов'язково зустрінемось у мирній українській Луганщині, яка неодмінно житиме і квітнутиме!З Днем народження, Луганщина.ps. Усі ці світлини з Луганщини завжди зберігаю у телефоні — усі вони цінні як пам’ять.📩 Підписатися в Телеграм😎 Facebook🕊 Instagram 👥 X