Тяжка брадикардія та асистолія у собаки після внутрішньовенного введення метоклопрамідуVeterinary Anaesthesia and AnalgesiaБерезень–квітень 2026https://doi.org/10.1016/j.vaa.2025.12.002Короткий зміст статтіП’ятимісячний англійський бульдог із клінічно вирішеною бронхопневмонією в анамнезі був госпіталізований для проведення комп’ютерної томографії та коригувальної операції з приводу синдрому брахіцефальної обструктивної хвороби дихальних шляхів. У день проведення візуалізації та операції у собаки не було виявлено жодних ознак серцево-судинних порушень. Собаку премедиковано внутрішньовенно маропітантом (1 мг/кг), пантопразолом (1 мг/кг) та ацепромазином (20 мкг/кг). Анестезію індукували внутрішньовенно альфаксалоном (2 мг/кг) після 5-хвилинної попередньої оксигенації, а підтримували ізофлураном у кисні [вдихувана фракція (FIO2) = 1]. Після індукції фізіологічні зміни були незначними.Метоклопрамід (1 мг/кг) вводили повільно внутрішньовенно, і в собаки негайно розвинулася тяжка синусова брадикардія (4 удари за хвилину), за якою настала асистолія. Було розпочато серцево-легеневу реанімацію із застосуванням атропіну (40 мкг/кг внутрішньовенно) та припинено введення ізофлурану. Протягом 1 хвилини відновився спонтанний кровообіг зі стабільними показниками гемодинаміки. Як діагностичні, так і хірургічні процедури пройшли без подальших ускладнень. Собака одужала і була виписана того ж дня.Після застосування метоклопраміду в людей описано рідкісні, але серйозні порушення з боку серця, включно з брадикардією, асистолією та аритмією. Кардіотоксичність може бути пов’язана з його клінічною здатністю інгібувати натрієві канали. Наскільки нам відомо, раніше не повідомлялося про випадки асистолії, спричиненої метоклопрамідом, у ветеринарних пацієнтів. Обговорюється зв’язок між зупинкою серця та введенням метоклопраміду, а також можливі чинники схильності в цьому випадку.Цитата зі статті:«Раннє розпізнавання тяжкої синусової брадикардії та асистолії дозволило провести успішну реанімацію без ускладнень або наслідків. Співвідношення ризик–користь метоклопраміду в анестезованих брахіцефальних собак було переоцінено в нашій установі. Ми дійшли висновку, що періанестетичний метоклопрамід залишається прийнятним, оскільки: серцево-судинні побічні ефекти рідкісні, повільні ін’єкції та моніторинг є здійсненними, а реанімацію легше проводити у контрольованих тварин з ендотрахеальною інтубацією.Висока доза (1 мг/кг) метоклопраміду при внутрішньовенному введенні може спричинити тяжку брадиаритмію та зупинку серця у анестезованих собак. Жодного очевидного чинника схильності виявлено не було. Рекомендовано повільне введення та електрокардіографічний моніторинг.»