В Україні корупція постійно в центрі медійної уваги. Але чи означає це, що її стало набагато більше? Гучні викриття можуть свідчити про активнішу роботу правоохоронців, а розголос впливає на суспільне сприйняття проблеми. І навпаки: тиша у медіа і низька кількість розслідувань може свідчити про страх людей повідомляти про корупційні зловживання та про те, що медіа жорстко контролюються. На цю різницю звертає увагу ООН.
Відтак і опитування про сприйняття корупції можуть відображати медійний резонанс та політичний клімат. Тому оцінювати результати антикорупційної політики лише за рейтингами чи відомчими звітами недостатньо.
ООН пропонує поєднувати кілька джерел:
• Дані про розслідування, судові рішення та їх виконання.
• Опитування громадян про власний досвід корупції у взаємодії з державою.
• Інформацію про закупівлі, перевірки декларацій і роботу внутрішнього контролю.
• Дані про доступність правосуддя та захищених каналів для скарг.
Важливо також простежувати весь шлях справи: від реєстрації до виконання судового рішення. На якому етапі справи закриваються або затримуються? Чому? Самі цифри відповіді не дають - потрібен аналіз доказів, процесуальних рішень, строків і ресурсів.
Для України такий підхід допоміг би оцінювати, чи зменшуються корупційні практики, чи працюють запобіжники та чи забезпечується відповідальність за доведені порушення. Саме ці зміни мають бути мірилом результативності антикорупційної політики.