— Ти не «полагодив» мене, — вимовляю я, бо хочу, щоб він теж це розумів. — Справа взагалі не в цьому. Але ти прийняв мене саме такою, якою я була, і оточив турботою. Як ти сам. Як NumberEleven. Як мій друг, перш за все. І завдяки цьому мені стало легше повірити в речі, які я роками намагалася вбити собі в голову — що зі мною все так. Що я завжди була достатньо хорошою.Очі починають пекти, і перші сльози котяться по щоках.А тоді я змушую себе озвучити найголовніше:— Я хочу бути з тобою, Грею.Ці слова лягають між нами, наче щось живе й відчутне.Я наполегливо дивлюся на наші руки, бо якщо погляну на нього прямо зараз, у мене просто забракне духу закінчити.— Я хочу, щоб ми були разом, — зізнаюся я. — У будь-якому статусі, який ти мені дозволиш. Я хочу бути тією людиною, до якої ти приходиш у свої найважчі дні. Хочу знати речі, про які ти не розповідаєш нікому іншому. Я хочу бути твоєю найкращою подругою і... — мій голос зривається, але я змушую себе договорити через силу: — І більшим, ніж подругою, якщо ти досі цього хочеш."Спершу поцілуй мене" - Райлі Пейдж 🏒перекладаєтьсяНа публікацію книги ✨